Моєму чоловіку було вже 52 роки, але він все одно пішов захищати Україну. Привезли його кілька місяців тому, проводжали в останню путь усім селищем. Звісно, про те, щоб скласти заповіт, ми з ним навіть не думали.
Коли ж справа дійшла до поділу майна, виявилося, що наш із Микитою шлюб вважається недійсним. Його анулювали через якісь махінації з фіктивними шлюбами, а ми потрапили під роздачу!
Але про це нам ніхто не повідомив! Вдаватися до подробиць я не стала. Мій юрист сказав, що це вже безглуздо на даний момент. Так чи інакше, тепер все майно мого чоловіка мало дістатись його синові від першого шлюбу.
Але з Богданом Микита давно не спілкувався. Усьому виною його колишня дружина, яка зробила все можливе, щоб розділити батька та сина. Микита до останнього намагався достукатися до Богдна, але той уперто стояв на боці своєї матері. Він навіть не приїхав провести батька в останню путь!
Але про те, щоб успадкувати всі його заощадження, Богдан не забув.
Він приїхав через кілька днів після поминок, щоб оглянути будинок:
– Ви ж розумієте, що вам доведеться виїхати звідси? Раджу вже починати складати речі!
Син Микити вважав мене головною винуваткою розлучення своїх батьків. Він думає, що саме я налаштовувала Микиту проти нього. Як би я не намагалася довести йому протилежне, Богдан просто не слухав мене.
Насамперед він вирушив до кабінету чоловіка, а я залишилася чекати його на кухні. Через 5 хвилин Богдан показав мені якийсь листок і запитав:
– Що все це означає? На папері виднівся почерк мого чоловіка.
Я взяла листок у руки і прочитала:
«Пишу ці рядки і вірю, що колись ти прочитаєш їх, синку. Мені шкода, що наші стосунки не склалися. Я робив усе, щоб ти був щасливим. Але колись твоя мати заборонила мені бачитися з тобою. Я надсилав тобі подарунки та листівки на кожне свято, а вони завжди приходили назад. Заглянь на горище – тобі сподобається! Люблю”.
В очах Богдана я побачила сум. Він нарешті погодився вислухати мене, і я розповіла йому правду. Поки Богдан був маленьким, його мати дозволяла Микиті приїжджати і проводити з ним час. Мій чоловік дуже любив свого сина, завжди вчасно платив аліменти та й узагалі міг витратити на дитину останні гроші.
Коли хлопчику виповнилося 10 років, колишня дружина Микити сказала: “Досить! Нам більше не потрібна твоя допомога, а моєму синові не потрібний батько!”
Один бог знає, в якому світлі ця жінка виставила Микиту перед своїм сином. Однак після того випадку вони перестали бачитися.
Богдан намагався налагодити з ним контакт, коли хлопчик вступив до університету та жив у гуртожитку. Але той був непохитний: “Я ніколи не пробачу тебе. Ти покинув нас!”
З того часу минуло багато років, і ось нарешті Богдан дізнався правду.
Я показала Богдану горище з його подарунками, і він розплакався:
– Усі ці роки я звинувачував батька в тому, чого він не робив. А моя мати лише розбурхувала вогонь. Навіщо вона так зі мною вчинила?
Потім син мого чоловіка підійшов до мене та сказав, що більше не претендує на його майно. Натомість він попросив лише одне:
– Людмило Петрівно, чи можу я приходити до вас іноді? Я хочу дізнатися свого батька краще, хоч зараз.
Та зустріч започаткувала нашу дружбу. Богдан перестав жити обманом і часто навідується до мене. А я показувала йому фотокартки Микити, нашої спільної донечки, яка живе в Польщі, та розповідала про те, якою людиною був його батько.
Зі своєю матір’ю Богдан, як виявилося, давно в холодних стосунках, а тепер більше не спілкується. Але я думаю, що колись він зможе вибачити ту жінку.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
