Мої батьки були розлучені з 2000 по 2014 рік. А потім знову зійшлися і так і жили разом, нам із братом на радість. Але восени ми попрощалися з татом. Приліг вдень відпочити уві сні пішов у інший світ. З татом попрощалися, наче трохи отямилися, але тут днями мама повідомила не дуже приємну новину. У період розлучення з мамою, батько був одружений з іншою жінкою. До шлюбу з нею він купив автомобіль

Мої батьки були розлучені з 2000 по 2014 рік. А потім знову зійшлися і так і жили разом, нам із братом на радість. Але восени ми попрощалися з татом. Приліг вдень відпочити уві сні пішов у інший світ. З татом попрощалися, наче трохи отямилися, але тут днями мама повідомила не дуже приємну новину.

У період розлучення з мамою, батько був одружений з іншою жінкою. До шлюбу з нею він купив автомобіль, яким батько користувався до останніх днів свого життя.

Після розлучення з тією дружиною, коли мої батьки стали знову жити разом, через який час колишня дружина батька подала позов про компенсацію половини ринкової вартості авто, мотивуючи тим, що це спільно нажите майно. Суд вона програла у двох інстанціях, адже у законному шлюбі на момент покупки автомобіля вони ще не були.

І ось тепер з’ясовується, що батько за життя склав заповіт, у якому сказано, що автомобіль переходить до його колишньої дружини.

Вже не знаю як так вийшло, можливо, ця жінка добре обробила батька, але факт залишається фактом – заповіт є, нотаріально завірений. Причому ця жінка подає до суду, нібито моя мама не віддає їй авто та всіляко перешкоджає цьому.

Власне, із судового листа ми й дізналися, що є заповіт. Хоча реально вона жодних прав на цей автомобіль не висувала. Тобто, не було жодних спроб повідомити нам, мовляв, є заповіт, віддайте те, що мені належить. Одразу – до суду.

Мама спочатку хотіла поборотися та заперечити заповіт, але вирішила не зв’язуватися і добровільно віддати автомобіль. Здоров’я не те, моральні сили не нескінченні, та й реальної цінності цей автомобіль не має, все-таки вже йому 16 років, все, що могло зламатися вже зламалося. Пам’ятаю, батько завжди щось там робив, тому що машина вже реально сипалася.

Але я все міркую, як грамотно зробити процедуру передачі автомобіля від моєї мами до цієї жінки, щоб згодом до моєї мами не було жодних претензій? І як зробити це до суду, щоб справа була закрита, і ми не витрачали час на походи до суду?

Дуже хочеться, щоб ця людина якнайшвидше отримала своє і зникла з нашого життя.

Буду вдячний за поради.

До слова, крім судового листа мамі, надійшов лист і моє ім’я. У понеділок отримаю та дізнаюся, які претензії ця жінка адресує мені.

Ось така у нас сімейна історія.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

You cannot copy content of this page