Мої батьки і тато чоловіка нам пообіцяли, що як тільки ми назбираємо половину вартості квартири, то вони відразу нам додадуть грошіі з’явиться у нас своє житло, без всяких іпотек. Сказано – зроблено. У нас пішло сім років. Жили ми з моєю бабусею, економлячи на оренді.
Я неймовірно хотіла дитину, а чоловік наполягав, що спочатку потрібна квартира. Я не бачила в цьому нічого такого – народжувати за відсутності власного житла, адже багато хто так робить, і нічого – живуть і дітей виховують в орендованих квартирах. А чоловік крутив пальцем біля скроні і пускався в півгодинні роздуми. А якщо з роботи звільнять, а раптом бабуся вижене, а може хвороба яка? Ні-ні-ні, спочатку квартира, а потім дитина.
Я із заздрістю дивилася на округлі животики більшості знайомих, і переводила розмову на іншу тему, коли запитували: «А ви коли? Пора, тобі скоро тридцять! ».
Скоро тридцять перетворилося у «вже тридцять», і, в подальшому еволюціонувало у «вже за тридцять». Я вже почала налаштовуватися на те, що зробити малюка мені доведеться обманом, в таємниці від чоловіка.
Але не довелося – нам підвернулася підходяща квартира, половина вартості якої у нас була.
В урочистій обстановці батьки вручили нам гроші. Батько чоловіка тоді знову посварився зі своєю колишньою дружиною Тамарою Сергіївною, мамою мого чоловіка. Жодна їх зустріч не обходилась без конфлікту, хоча їхнє розлучення відбулося років 20 назад. Ми подякували батьків і стали готуватися до купівлі.
Ні, ту квартиру ми не купили. Завдяки Тамарі Сергіївні. Вона наспівала моєму чоловікові, що житло треба на неї оформити, щоб не ділити при розлученні. А якщо врахувати, що половина грошей – наша з чоловіком, і по чверті скинулися мій свекор і батьки, то вона просто хотіла захопити чужу власність, не вклавши туди жодної копійки!
– У неї на лобі все написано, як ти не розумієш? Купуйте квартиру в шлюбі, вона з тобою розлучиться і все забере! І підеш ти в нікуди, з пакетом шкарпеток під пахвою! – застерігала чоловіка його мама, анітрохи не соромлячись моєї присутності.
Я хмикнула:
– Дійсно, Вам видніше, як саме колишні дружини чоловіків в нікуди випроваджують.
А їй дійсно видніше – коли свекри розлучалися, тамара Сергіївна свого чоловіка з горезвісними носками і виставила, залишився він, як сокіл. Хотів квартиру ділити, та свекруха йому пригрозила, що сина відвезе і він його більше не побачить ніколи. Свекор і відступив. А зараз він досить забезпеченою людиною став, от свекруха на нього і злиться, і в сварку постійно лізе.
А що найприкріше, чоловік вирішив послухатися поради мами. Адже вона діло каже! І, тим більше, такий приклад перед очима – мати батька без всього залишила. Я стала заперечувати – нехай тоді квартира буде оформлена на свекра. Раз я така ненадійна і не заслуговую на довіру.
– Не бувати такому! Якщо ви на нього житло оформите, він же мене туди і на поріг не пустить! – кричала Тамара Сергіївна.
Не знаю, що її так засмутило, по мені – це було б великим плюсом.
Більшістю голосів, по ідеї – на нашій з чоловіком сімейній раді, двоє проти мене одної, було прийнято рішення: квартира купується на ім’я свекрухи.
Я психанула, забрала половину грошей, віддала їх мамі і вона купила мені однокімнатну квартиру. Моя задумка була проста – раз чоловік боїться залишитися на вулиці, нехай у кожного буде по квартирі. На свою половину грошей він теж міг купити собі однушку на ім’я своєї матусі. Це була гарантія не залишитися після розлучення з голою п’ятою точкою.
Чомусь, чоловік на мене образився. Тобто, квартира у власність його матері – нормально. А з особистою квартирою у кожного – я його обдурила. Словом, подав чоловік на розлучення.
Дізнавшись про те, що квартиру ми не купили і вирішили розлучатися, мої батьки і свекор зажадали свої гроші назад.
Гроші у мого чоловіка вони відібрали. І ось яка ситуація виходить – моя квартира, куплена на наші з чоловіком накопичення, на мою маму. Свекруха рве і метає, волає, що якби синок її відразу послухав і купив квартиру на її ім’я без моєї згоди, то зараз, під час розлучення, на вулицю вирушила б я. І тепер вони з моїм чоловіком вимагають від мене половину грошей!
Цікава логіка – хай буде по-свекрушиному, я б залишилася біля розбитого корита, і нічого б не отримала. А раз я їх перехитрила – так повинна їм щось виплачувати. Я щось дуже сумніваюся, що свекруха мені хоч копійку дала б.
Гроші я віддавати не збираюся. І квартиру розмінювати тим більше не буду. Нехай чоловік котиться до своєї матусі, раз так прислухається до її думки, і нехай з нею і живе. І з нею нехай квартири і купує.
За тиждень до розлучення я пропонувала чоловікові помиритися і жити разом в моїй однушці, але він поставив умову – квартира на його маму переоформляється – ми сходимося. На ні і шлюбу немає. Так і сталося. Ми дев’ять років знайомі, сім з них були одружені. А чоловіка я, як виявилося, зовсім і не знала…
…Вже три роки, як я заміжня вдруге. У нас з Андрієм чудовий синочок Богданчик. Мріємо черех два роки про другу дитину і більшу квартиру. Але це вже зовсім інша історія, щаслива для мене.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
