Мої батьки на весілля подарували нам з Глібом квартиру. У нас, звичайно, були з Глібом невеликі накопичення, але їх би не вистачило навіть на перший внесок по іпотеці. А ось свою свекруху я не бачила, як до весілля, так і на весіллі їх не було.
А все тому, що живуть вони в селі, і, за їхніми словами у них просто немає грошей, їхати до нас на весілля.
Гліб тоді, звичайно, засмутився, але потім все нормалізувалося. Адже він вже з 17 років з ними не живе, та й допомоги від батьків він ніколи не бачив, а навіть навпаки сам їм допомагав всіляко. Свекруха добре знала, коли у Гліба зарплата, і завжди в цей день дзвонила з однією метою – щоб він перевів їм грошей.
І ось одного разу несподіваний дзвінок свекрухи, хоча до зарплати чоловіка ще був цілий тиждень. Ми здивувалися цьому дзвінку, навіть трохи запереживали, чи не сталося чого. Але, як виявилося, нічого не сталося, свекруха просто повідомила нам, що на тиждень відправляє до нас в гості свою дочку Настуню, молодшу сестру Гліба, якій 19 років і вона ніде не вчитися і не працює, сидить удома на шиї у батьків.
Свекруха Ольга Вікторівна сказала, що дівчинка ніколи не бачила велике місто, тому ось і вирішила відправити її до нас в гості. Гліб зрадів новині, адже він любив своїх рідних, і завжди переживав, що у нього немає часу часто їх відвідувати.
Мені ж така новина не особливо сподобалася. Адже Настя була для мене абсолютно сторонньою людиною, я її навіть, якщо чесно, жодного разу не бачила, а тут на тобі – в гості їде.
Але я люблю свого чоловіка, тому пішла назустріч чоловікові. Та коли я погоджувалася, я не уявляла, у що це все виллється потім.
Словом, приїхала до нас Настя на тиждень. Вона навіть не привезла з собою ні змінної білизни, ні одягу для повсякденного носіння. Коли я у неї поцікавилася, де у її речі, то вона, ні краплі не соромлячись, сказала, що у неї немає нічого, оскільки живуть бідно і грошей на одяг немає.
Ми з чоловіком того ж поїхали з Настею по магазинах і купили все найнеобхідніше. Дівчинка була щаслива, але потім ввечері я випадково підслухала її розмову з матір’ю. Настя хвалилася матері, які речі ми їй купили, але при цьому була незадоволена тим, що аж надто прості ці речі, а не з дорогих бутиків, як вона розраховувала.
Я була на стільки обурена, що навіть хотіла негайно виставити цю дівчину зі своєї квартири. А наступного дня Настя, вже зовсім не соромлячись, заявила Глібу, що у мене речі набагато дорожчі і кращі, ніж ті, які купили їй, і що вона хоче такі ж. Моєму обуренню не було меж від такого, але Гліб умовив мене потерпіти, адже тиждень швидко мине і Настя поїде додому.
Я тоді погодилася, але для мене цей тиждень був ще тим випробуванням. Адже ця Настя зовсім нічого не вміла робити, я навіть за неї ліжко застеляла щоранку, не кажучи вже про те, що вона не прибирала за собою нічого, навіть посуд доводилося мені мити після неї. До того ж, я стала знаходити свої речі у Насті в гардеробі.
А вона, навіть ніскільки не бентежачись, без дозволу брала все, що захоче. Вона навіть всю косметику у мене витратила, яка, між іншим, дорога. Тоді я вже не витримала і зробила їй зауваження, що так не можна робити, адже це мої речі, а вона мені заявила, що оскільки ми зараз живемо разом, значить у нас все спільне, і вона що захоче, те і буде брати, нікого не питаючи.
Можете уявити собі, як я була ошелешена такою заявою! При цьому вона ще й хамила мені, а ось коли приходив з роботи Гліб, Настя ставала сама ввічливість. Вся така лагідна, крутилася у коло нього. Гліб не встигав переступати поріг, як вона починала кликати його покататися на машині і показати їй місто. Гліб не міг їй відмовити, тому погоджувався на все, що вона захоче.
І щоразу по поверненню додому у неї були нові речі. Всі їхні прогулянки закінчувалися походами по магазинах. Все це тривало тиждень, і ось коли він добіг кінця, я була дуже щаслива, що Настя поїхала додому, я навіть зітхнула з полегшенням.
Їдучи від нас, Настя прихопила з собою вже аж дві великі валізи з речами, я потім виявила, що вона ще й моїх кілька суконь з собою прихопила.
Але я тоді не звернула на це увагу, бо раділа її від’їзду. Але рано я зраділа, вже через два тижні мама чоловіка знову зателефонувала. Але вже вона заявила нам, що відправляє Настю до нас жити назовсім, аж надто сподобалося у нас дівчинці. Гліб намагався пояснити матері, напоумити її, але свекруха його не слухала, а просто поставила нас перед фактом, і відключила телефон.
І вже вранці наступного дня, не встигли ми прокинутися, як у двері подзвонили, на порозі стояла Настя, щаслива і знову без речей!
Мабуть, вона розраховувала, що ми знову їй все купимо. Коли я їй відкрила двері, то вона навіть не привіталася зі мною, а відразу пішла розташовуватися. Але не так сталося. як вона уявляла, Гліб покликав її покататися, і вони поїхали.
Настя, мабуть, думала, що Гліб повезе її по магазинах, але він привіз її в гуртожиток, в якому жили робітники заводу, а директором його був мій дядько. Ми з ним домовилися, що він візьме до себе на роботу нашу горе родичку, і дядько навіть сказав, що допоможе їй вступити до коледжу.
Настя була дуже незадоволена таким поворотом подій, тому вона негайно зібрала свої не численні речі і поїхала назад до матері.
Після цього нам зателефонувала свекруха і влаштувала такий рознос, звинувачувала нас у жадібності і бездушності. Словом, тепер ми не спілкуємося з родичами чоловіка, точніше вони з нами не бажають більше спілкуватися. Ну а нам від цього ні холодно, ні жарко, а навпаки – лише плюси, бо Гліб взагалі перестав їм грошима допомагати.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
