Мої діти вже давно свій бізнес мають, а цього року навіть автівку купили, про яку давно мріяли. Але Зеньці, нашій сусідці, це сильно не сподобалося, в її ж дітей немає. – Як тільки вона нас по селу не “полокала”, бо не могли вони чесним трудом доробитися до такої покупки. А недавно її чоловіку зле стало. Потрібно було до міста на процедури возити. Прийшла вона, як ні в чому не бувало

Мої діти вже давно свій бізнес відкрили, а цього року навіть автівку купили, про яку давно мріяли. Але Зеньці, нашій сусідці, це сильно не сподобалося, в її ж дітей немає. – Як тільки вона нас по селу не “полокала”, бо не могли вони чесним трудом доробитися до такої покупки. А недавно її чоловіку зле стало. Потрібно було до міста на процедури возити. Прийшла вона, як ні в чому не бувало.

Мої батьки завжди вчили нас залишатись людиною в будь якій ситуації, та моя сусідка цього правила ніколи не дотримувалась. Вона така, як то кажуть баба базарна, завжди запхає свого носа, де її не просять і “вкусить” з-під тишка.

Живу я в селі з мамою, також живе з нами дочка з зятем і виховують вони синочка, мого внучка Остапчика.

Діти в мене працьовиті, і на подвір’ї навели лад і в хаті поробили ремонти. А в цьому році ще й машину собі прикупили.

Після цього вже сусідка і почала казитись, наговорювала всім кому можна, що вони крадії, що вони не могли самі до цього доробитися, що зять обманює людей і забирає собі більше грошей.

А зять у мене має свій власний бізнес. Та хіба то Зеньці, так звати мою сусідку, поясниш, як вона не може змиритись з тим що в неї не так все.

Живе вона з сином і невісткою, має два внуки та ледачі вони. Та невістка бідна на них всіх працює, син любить до чарки заглядати, працює десь на колії слюсарем, та то хіба на свої забаганки і заробить, любить добре з’їсти, з друзями в шинку посидіти, і поспати.

Часто чую від Зеньки, що я чарівниця, що почарувала їй, аби вона нічого немала. Та хіба мені того треба, я побожна жінка, ходжу кожної неділі до церкви і дітей так привчила. А Зенька своїх не вчить і сама не ходить, хіба на Великдень і на Різдво.

Скажу, життя саме нас вчить. У Зені занедужав чоловік і його потрібно було кожного дня возити на процедури, і до кого ви думаєте ця жінка прийшла в першу чергу? Та звісно до нас, своїх сусідів.

Читайте також: Два місяці тому невістка подарувала нам онука. Ми з чоловіком чого тільки не купили. І ліжечко, і ванночку, і одягу багато. Два тижні вона так пожила, а потім забрала дитину, все надароване, і переїхала до батьків, залишивши нашого сина одного. Той за пару днів до нас прийшов. Наталя що, сама дитя не покупає? Чи підгузка не змінить? То як заміж виходити – доросла, а як з дитиною сидіти – до мами “на ручки” 

Звичайно, мій зять не відмовив, а більше того, безкоштовно возив їх кожного дня на ті процедури.

Ох і хвалила вона, який у тебе зять хороша людина.

Невже Зенька зрозуміла, що їй пощастило жити поряд з хорошими людьми?

А як ви думаєте, ця людина не буде нам більше робити пакості?

Автор – Наталя У.

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page