Ми познайомилися з Любомиром на одному заході, представляли кожен свою компанію. Почали зустрічатися, закрутилося. Через пів року винайняли квартиру, живемо разом.
Я з нашого обласного центру, Любомир – з району. Ми такі зайняті на роботах обоє, що якось не було часу за майже рік познайомитися з його батьками, поїхати до них. У мене тільки мама, з нею Любчик вже знайомий.
Та я, щиро кажучи, і не поспішала особливо знайомитися з батьками коханого, думала, що краще нам треба одне одного і свої почуття перевірити, а те ще встигнеться.
Ну і от дізналися, що я при надії. Ми з Любомиром кохаємо одне одного, вже відклали на перший іпотечний внесок за свою квартиру, тому, не роздумуючи, понесли заяву на розпис і з цією чудовою новиною поїхали на вихідні у рідне місто Любчика, знайомити мене з його батьками. Зараз ми якраз тут, і я навіть не знаю, що мені робити далі.
Ні, тато й мама мого нареченого виявилися людьми привітними, інтелігентними і досить заможними. У них гарна нова квартира в новобудові, обставлена красиво і багато, і живуть вони у ній не самі.
Я знала, що у них є вдома якась улюблениця, Любчик буквально кілька разів задував про якусь Катю, яку обожнюють батьки, але у деталі не вдавався. Але коли я побачила за столом цю рохкаючу Катю, захотілося втекти.
Катюшею виявилася свиня. Ну, не морська свинка, а така собі знаєте ота в’єтнамська низькоросла жирна свинка, досить доросла і не маленька. Тримають вони її у квартирі, і не на майбутнє сало, а тому, що люблять, бачте. Катюня спить з ними в ліжку або де їй заманеться, у справах привчена ходити у лоток, а їсть прямо за столом зі спільного з господарями посуду! У поросяти свій стілець, вона на нього вискакує, сідає на задні ратиці і отак прямо за столом своїм рильцем з тарілочки їсть.
Мені було дурно вчора під час вечері, сьогодні за сніданком і обідом, вечеряти не вийду, скажу, щось не дуже почуваюся. Я її взагалі боюся, цю Катю, так і сказала Любомиру, але він тільки посміявся, каже, та вона ж зовсім ручна, вихована, дуже чиста, адже вони її раз на день купають. У своїй душовій кабінці!
Я не знаю, що мені робити, люди. Мамі ще не дзвонила, тільки подрузі написала, описала ситуацію. Вона регоче, але радить тікати від цієї родини подалі.
А я й сама оце думаю. Це ж і моя дитина там буватиме, їстиме з тих тарілочок, звідки наминає Катюня! Може, не виходити заміж за Любомира? Але ж я його кохаю, він батько моєї дитинки. А вони ж не відмовляться від своєї улюблениці на моє прохання, не засолять її у баночки, якби зробила я. А не давати їм у майбутньому дитину чи відмовлятися їхати в гості – це зіпсувати взаємини.
Не знаю, як бути, от просто не знаю.
Автор – Оленка М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
