Моїй долі не позаздриш. Просто розповім. Мені 45 років, маю троє дітей. Усі ці 20 років я жила наче в кошмарному сні, у ньому й залишаюся.
За 20 років мій чоловік багато разів зраджував мені і конфлікти почалися, коли я дізналася, що чоловік має ще іншу сім’ю.
Я розлучилася з ним, але справа не в ньому, а в тому, що я продала свій будинок, і ми збудували будинок на ділянці, яка оформлена на нього.
Так я залишилася, як прислуга в нього, наглядаю за худобою та домом, а мені за це він нічого не дає, тільки і каже: «Іди, це мій дім».
Я не знаю, що робити. Я вже так змарніла, що нічого не хочеться. Мені ні в чому не щастить. Виріс мій старший син і пішов працювати, але в нього зарплата маленька, двоє молодших ще неповнолітні, їх треба якось дотягти. Йти нам нікуди.
Мені дуже тяжко, тому й написала свою сповідь. Любі читачі, порадьте, як мені бути, як врятувати своє життя.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com