Моїй доньці Міланці зараз уже півтора роки. З чоловіком довго не хотіли народжувати дітей, бо мені не хотілося йти з роботи у декретну відпустку. У фірмі я обіймаю посаду, до якої довго прагнула і йшла, і таки отримала її.
На роботі мене цінують як фахівця і я дуже не хочу втратити кваліфікацію. Та й заробляю набагато більше, ніж Святослав, десь 1,5 тисячі доларів на місяць зараз, тому не хочеться відмовлятися від матеріального достатку.
Наші батьки дуже хотіли онуків і казали, що допомагатимуть. Але коли народилася Міланка, вони виявилися зайнятими. Мої батьки ще працюють, а свекруха весь свій час проводить на дачі.
Після трьох місяців у декреті мені треба було виходити на роботу, щоб не втратити навичок і посаду. Але хто сидітиме з донькою?
Щоб найняти няню для такої маленької дитини, навіть не обговорювалося. Треба лише рідна людина, хтось дуже свій. І тоді Ярослав сказав, що звільниться з роботи і сам стежитиме за донечкою. Пропрацювавши більше десяти років на одному місці в державній установі, без жодних перспектив, він вирішив звільнитися.
Але ми не очікували такої реакції від батьків та друзів. Раніше нікому не було діла до наших проблем, а тепер кожен вважає своїм обов’язком давати поради та засуджувати.
Батьки чоловіка взагалі влаштували сцену. Їхній аргумент: з дитиною має бути мама, а чоловік у ролі няньки – це ганьба.
Мої тато і мама сказали, що чоловік сидітиме у мене на шиї, у той час, коли кожен чоловік, який поважає себе, повинен працювати і забезпечувати сім’ю. Але ми знали, що це найправильніший вихід із цієї ситуації.
Спершу не все було гладко. Ярослав часто дзвонив мені на роботу, і я давала вказівки, що і як робити. Але згодом він уже справлявся сам. На вихідних я завжди його підміняла, намагалася приготувати щось смачне або просто замовляли піцу, суші чи китайську легку їжу, щоб не морочитися і побути трохи разом у блаженному неробстві.
Одного разу він мені сказав, що дарма декрет називають відпусткою, це справжнісінька робота цілодобово.
Зараз моя мама вже пішла на пенсію та погодилася бути з Міланкою. Іноді свекруха бере її із собою на дачу. Але я дуже вдячна своєму коханому чоловіку за підтримку та вважаю, що тільки справжній чоловік міг так вчинити.
Всім добра, миру і родинного затишку!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.