fbpx

Моїй доньці Улянці зараз 27 років. Я виховувала в ній чесність, почуття власної гідності, скромність і домовитість. Я ніколи не дозволяла своїй дитині фривольні вбрання, походи на дискотеки, табори відпочинку, ночівлі на дачах, не дозволяла дивитися фільми та відеокліпи, які обдурюють молодь і нав’язують їм легковажну поведінку. А вона так віддячила

Моїй доньці Улянці зараз 27 років. З раннього дитинства я виховувала в ній чесність, почуття власної гідності, скромність і домовитість. Усе те, чого не вистачає сучасним дівчатам.

Я ніколи не дозволяла своїй дитині фривольні вбрання, походи на дискотеки, табори відпочинку, ночівлі на дачах, не дозволяла дивитися фільми та відеокліпи, які обдурюють молодь і нав’язують їм легковажну поведінку.

Не думаю, що моїй єдиній дочці є чому вчитися у силіконових ляльок, які заробляють всім. чим завгодно, а не своїми талантами та розумом.

Одним словом, я дуже серйозно ставилася до виховання своєї дитини. Уляна ніколи мене не розуміла, але я сподівалася, що з віком вона зрозуміє від яких проблем я її вберегла.

Ще її чоловік буде вдячний мені за хорошу господиню та вірну супутницю, а вона сама зрозуміє, що розваги та легковажна поведінка до добра не доведуть.

Я завжди була проти, щоб дочка знайомилася з хлопчиками, бо спочатку було рано, а потім уже ці хлопчики були сумнівної «якістю» – їх вихованням, мабуть, ispovedi.com займатися не було кому.

Дочка закінчила школу із золотою медаллю, університет – майже з червоним дипломом, без хабарів та перездач. Вона має чудову роботу, друзів, з якими вона мене хоч і не знайомить, але я вже й не наполягаю.

Уляна хотіла переїхати у свою квартиру, благо гроші в неї є, але моє самопочуття не дозволяє жити самій – мені потрібен догляд.

Тиждень тому я побачила, як вона плакала на кухні. Наполягла, щоб вона розповіла, що сталося. Вона на емоціях вигукнула, що я зламала їй життя і що в її житті не було і нічого світлого не буде.

Мені було прикро до сліз від такої невдячності. Але зараз, коли я багато про це думала, я розумію, що в чомусь вона має рацію. Що я замінила її життя своїм, хотіла, щоб воно не зробив моїх помилок. А жити їй, такою ідеальною, виявилося складно і нема з ким.

Я дуже хочу якось звільнити свою дитину від обов’язку витрачати залишок своїх найкращих років на хвору матір. Але як це зробити? Як знайти правильне рішення? Мені й порадитися ні з ким, подруг не маю.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page