Моїй доньці Улянці зараз 27 років. З раннього дитинства я виховувала в ній чесність, почуття власної гідності, скромність і домовитість. Усе те, чого не вистачає сучасним дівчатам.
Я ніколи не дозволяла своїй дитині фривольні вбрання, походи на дискотеки, табори відпочинку, ночівлі на дачах, не дозволяла дивитися фільми та відеокліпи, які обдурюють молодь і нав’язують їм легковажну поведінку.
Не думаю, що моїй єдиній дочці є чому вчитися у силіконових ляльок, які заробляють всім. чим завгодно, а не своїми талантами та розумом.
Одним словом, я дуже серйозно ставилася до виховання своєї дитини. Уляна ніколи мене не розуміла, але я сподівалася, що з віком вона зрозуміє від яких проблем я її вберегла.
Ще її чоловік буде вдячний мені за хорошу господиню та вірну супутницю, а вона сама зрозуміє, що розваги та легковажна поведінка до добра не доведуть.
Я завжди була проти, щоб дочка знайомилася з хлопчиками, бо спочатку було рано, а потім уже ці хлопчики були сумнівної «якістю» – їх вихованням, мабуть, ispovedi.com займатися не було кому.
Дочка закінчила школу із золотою медаллю, університет – майже з червоним дипломом, без хабарів та перездач. Вона має чудову роботу, друзів, з якими вона мене хоч і не знайомить, але я вже й не наполягаю.
Уляна хотіла переїхати у свою квартиру, благо гроші в неї є, але моє самопочуття не дозволяє жити самій – мені потрібен догляд.
Тиждень тому я побачила, як вона плакала на кухні. Наполягла, щоб вона розповіла, що сталося. Вона на емоціях вигукнула, що я зламала їй життя і що в її житті не було і нічого світлого не буде.
Мені було прикро до сліз від такої невдячності. Але зараз, коли я багато про це думала, я розумію, що в чомусь вона має рацію. Що я замінила її життя своїм, хотіла, щоб воно не зробив моїх помилок. А жити їй, такою ідеальною, виявилося складно і нема з ким.
Я дуже хочу якось звільнити свою дитину від обов’язку витрачати залишок своїх найкращих років на хвору матір. Але як це зробити? Як знайти правильне рішення? Мені й порадитися ні з ким, подруг не маю.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Недавні записи
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором
- Свекруха Марина Федорівна – золота людина. Мудра, знає життя на багато краще за мене. Маю її слухатися, щоб з мене хоч якийсь толк був. Я не правильно доглядаю за чоловіком, тобто її сином, неправильно роблю все для дитини. Днями зібралася я прибрати зуб, муляє мені давно, а мама чоловіка каже мені: “Не здумай! Тобі занесуть щось і в щоці утвориться дірка!” І що тепер робити – не знаю, невже свекруха права? А вона мені: “Ти йому ручки-ніжки пошкодиш. Ось я дивилася передачу, там так і було”