Ми разом з Веронікою вже вісім років, народили двох спільних дітей і ще дочку Вероніки від першого шлюбу виховуємо. Коли ми з дружиною познайомилися, Вероніка вже була розлучена. Це вона пішла від чоловіка, щось її не влаштувало, хоч гроші там були, але справжньої причини розлучення я не знаю. Вероніка саме не розповідала детально, а мені воно не дуже й треба.
Знаю лиш, що той чоловік у неї довго прощення просив та й досі хоче, аби вона повернулася, навіть з моїми дітьми. Пише іноді Вероніці повідомлення, зізнається у коханні. Але я своїй дружині вірю, ми кругом разом, вона від мене нічого приховує. Раз вона все там покинула і зараз зі мною, значить, щось там у них сталося незворотнє.
Так ось. Моїй дружині той перший чоловік, який її досі любить, путівку на лижний курорт подарував. Тобто не їй, а нам всім, на всю родину на 10 днів. Забронював і оплатив будиночок з харчуванням десь біля Буковелю на всіх нас п’ятьох. І я тепер не знаю, що робити. Якось не зручно.
От і думаю тепер, як його бути?
Можна, звісно, увімкнути «гордого мужика» і викинути ту путівку. Але у мене таких грошей немає, щоб самому щось подібне купити, у мене зарплата 20 000, родину і дітей годувати треба, бо Вероніка з молодшим сином у декреті, а у того, її колишнього, свій бізнес чималенький, може собі дозволити.
Не поїхати, хай Вероніка сама з дітьми їде і ще когось нехай візьмуть?
Але що там себе обманювати, я ж теж хочу на лижі… З дитинства не катався, мені оті лижі, що дідусь вистругав, досі сняться, прокидаюся від розчулення у сльозах іноді.
Мабуть, поїду. Він мені, звичайно, не симпатичний, той чолов’яга, але за лижі от щиро, від душі йому вдячний, правда.
От тільки мама мені трохи настрій на землю спустила. Я поділився з нею новиною, а мама мені:
– Сину, а що далі буде? Машина? Квартира? Мальдіви? Якось це не правильно, я тобі скажу. І взагалі, раджу тобі тест ДНК на двох ваших дітей зробити, бо не не відомо, чиї вони, дивні у них там якісь взаємини, а ти у мене простий і наївний, як той першокласник.
Але мама не права, діти мої, схожі на мене. Всі це бачать і говорять нам. Просто вона до Вероніки якось ставиться насторожено від початку, хоча й приводів немає.
Виговорився оце тут, легше стало. Думаю, що треба їхати та і все. Ну чому від подарунків життя відмовлятися? Радості ж скільки буде і дітям, і нам, дорослим. А чому той чоловік такі вчинки робить – його справа. Мабуть, так він колись перед Веронікою провинився, що досі намагається загладити. Ну, ми від того лише в плюсі. Чи я помиляюся?
Автор – Микола К.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
