Моїй мамі після нового року сімдесят один виповнилося, а вона надумала в “молодуху побавитися”. Батька вже давно на цьому світі нема, але доля вирішила нас “трусонути”. – Доню, я заміж виходжу, і це не обговорюється, – сказала вона мені по телефону. – Ма, ти що? Який заміж? В тебе ось, правнуки вже підростають. – Не послухала. На святкуванні я не була, через що тепер стало ворогом номер один.
***
Матері Лізи, Галині Петрівні – сімдесят один рік, і нещодавно вона вийшла заміж. За ровесника, свого старого знайомого, з яким життя розвело в юності, а кілька років тому звело знову.
Влітку молодята справили весілля. Була гарна сукня у нареченої, урочиста реєстрація шлюбу в РАЦСі, обручки, квіти, прогулянка по місту, вечір в ресторані – звичайно, дуже скромний, для вузького кола, але все ж…
Свято пройшло просто чудово. Засмучувало наречену тільки одне: на весіллі не було її дочки, двох онуків і правнука.
Близькі нареченої спочатку були категорично проти цього шлюбу, і до сих пір не можуть з ним змиритися.
Справа в тому, що у власності Галини Петрівни на сьогоднішній день – дві квартири в Чернівцях і дача. Наречений же, за словами Лізи, дочки Галини Петрівни, “босий і додому далеко”, при цьому у нього троє дітей і купа онуків. Загалом, за спадкоємцями, якщо що, справа не встане.
– Ну навіщо вона це зробила? – ніяк не може заспокоїтися Ліза. – Як вона могла так нас підставити!
У Лізи, звичайно, є власне житло – невелика квартира, де вона зараз і живе з розведеною дочкою і маленькою онукою. Доля її подарунками не балує. Все життя Ліза працює на двох роботах, практично одна виростила двох дітей, зараз тягне дочку в декреті з дитиною. Син Лізи зі своєю дівчиною квартиру орендує у Львові.
Дочка і внуки не мають рації, вважаєте? Могли б від душі порадіти за Галину Петрівну? І нічого розкривати рот на чужу нерухомість! Це низько і некрасиво – думати про спадщину, коли бабуся ще жива, весела і навіть, весілля святкує!
Але ж Лізу і її дітей теж можна зрозуміти. Цілком може вийти так, що замість квартир в спадок вони отримають чужого по суті старого діда з купою проблем і його бідних родичів, які від свого шматка навряд чи відмовляться.
Може, все ж вікова наречена теж неправа?
Ображається, що дочка, бач, на весілля не прийшла! А може, не було б цього весілля, точніше, офіційної реєстрації шлюбу, так і дочка вела б себе по-іншому. І за маму б рада була, і діда-жениха прийняла б в сім’ю…
Що скажете? Хто правий?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір