Моїй Марічці на той час було дев’ять років. Пам’ятаю, як сьогодні, вона пішла до школи. Я взялась за свої домашні справи, в той час не працювала, бо була в декретній відпустці з молодшою донечкою. Після навчання Марічка прийшла додому не одна. Поруч з нею на порозі стояла дівчинка років 2-3, вся брудна і налякана
Скільки таких дітлахів, які живуть в неблагополучних сім’ях! Хочеться, щоб у кожної такої дитини життя склалося щасливо, щоб був такий щасливий випадок, і не один.
У мене в житті був випадок. Марічці було років 8-9, коли вона привела до нас додому дівчинку років 3-х. Брудну, холодну і голодну. Я її викупала в ванні, вона так раділа воді, піні, іграшкам! Потім нагодували і переодягли в чистий одяг, з якого виросла дочка.
Я подзвонила в поліцію (це було на початку 90-х), повідомила, що у нас вдома знаходиться чужа дитина. Я боялася, що її шукають і можуть звинуватити нас у викраденні.
Заспокоювало те, що дівчинка з сусіднього будинку. Нам було доручено відвести її додому, що ми і зробили. Це було літо, час близько 22-ї години.
Ми знайшли під’їзд, в якому жила дівчинка. Ми піднімалися на потрібний поверх пішки. Як тільки дівчинка зрозуміла, куди ми йдемо, її личко змінилося, вона кинулася вниз по сходах. Ми, звичайно, її спіймали і привели до квартири.
Двері обдерті, там, де повинен бути замок, була діра. Ми увійшли. У передпокої було темно, на кухні, під помаранчевим від тютюнової смоли, тьмяно світила лампочка Ілліча.
На табуретці сидів “веселий” молодий мужик, батько дівчинки. Зустрів він її не грубо, що трохи нас заспокоїло, але і без хвилювання за неї, що було дивно – година ж то пізня, та й чужі люди привели.
Вона пішла до нього, викарабкалась на коліна. Було важко дивитися на убогу обстановку і дитячі сльози безнадійності.
Потім я намагалася дізнатися про цю сім’ю. У поліції сказали, що сім’я багатодітна і в них дома часті “гуляння”, що знають їх, як неблагополучних.
Здається, що батьків пізніше позбавили прав і дітей відправили до дитячого будинку. Тільки ось кого і куди мені невідомо.
А цю дівчинку я буду пам’ятати завжди. Шкодую зараз, що не намагалася забрати собі в сім’ю. Звали її Аня Збирко. Зараз їй повинно бути близько 31-32-х років.
Щастя їй і всім зі схожою долею.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
