fbpx
життєві історії
– Моєї ноги більше не буде в будинку свекрухи, щоб вона не думала, що я претендую, у мене свій будинок є!

Дар’я Сергіївна в свої сорок, вже не чекала від життя нічого хорошого. Дочка виросла самостійною, школу закінчила, вступила на заочне навчання, працювала сама.

Чоловіка у Дарини ніколи не було, з батьком дочки, як-то не склалося, розбіглися ще до народження дитини. Романи з чоловіками, звичайно, були, але все якісь необтяжливі, до серйозних стосунків ні разу не дійшло. Так і жила Даша з дочкою удвох.

Працювала вона в аптеці спочатку провізором, а за всі ці роки, дослужилася до завідуючої. Мабуть, так доля так розпорядилася, що чоловіка вона зустріла, саме, зараз, коли вже і рукою махнула на себе, на своє жіноче щастя.

Познайомилися вони, як би банально це не звучало, в магазині, звичайному супермаркеті, куди ходили кожен день.

Зіткнувшись візками, розговорилися, потім, він допоміг донести її пакети до будинку, вони, виявилося, і живуть в одному районі, так і зав’язалося знайомство. Перш за все, ні до чого не зобов’язує листування в соцмережі, а потім Андрій несміливо запросив її на побачення.

Йому було вже сорок три роки, а одружений не був жодного разу. До тридцяти з гаком не замислювався про створення сім’ї, і так було добре. А коли задумався, то вже і час згаяно, ровесниці всі заміжні, а молоденькі дівчата йому ніколи не подобалися, він навіть злегка побоювався сучасних дівчат.

Хто їх знає, що криється в їх гарненьких голівках, був один невдалий досвід, коли він зустрічався з молодою Поліною, але її запити він не міг осилити. Їй хотілося всього й відразу, а він звичайний інженер на будівництві, гроші непогані, але недостатні для неї. Так і розлучилися.

Щоб не замислюватися про сім’ю, ще й його мама сприяла. Софія Олександрівна жила тільки для свого сина, доглядала за ним, а коли вона захворіла, вони помінялися ролями, тепер він був для неї всім.

Після хвороби мама не виходила з дому, з працею пересуваючись по квартирі, довелося синові осягати всі ази ведення домашнього господарства, і про одруження довелося забути. Яка ж жінка погодиться жити з його мамою, у якої характер з хворобою зовсім зіпсувався.

Андрій це прекрасно розумів, і особливо ні на що не розраховував, коли познайомився з Дариною.

Він навіть не розповідав їй спочатку про маму, але дізнавшись жінку ближче вирішив ризикнути, – А раптом вийде, – все-таки Даша доросла жінка, і здалася йому поступливою і розважливою, може вона і порозуміється з його мамою, йому хотілося бути з нею, він навіть мріяв про дітей.

Відносини між тим розвивалися швидко, вони зустрічалися у Даші в квартирі, поки дочка була на роботі, але це було якось все по-дитячому, два дорослих людини зустрічаються таємно. Андрій першим завів розмову про те, щоб вже жити разом у нього, так як маму одну залишити він не міг, та й у Даші доросла дочка.

Звичайно, Даша погодилася, так що, вона заради коханого чоловіка його матір не потерпить? Це ж мама, хіба вона не порадіє за сина, що він зустрів свою любов, а Даша в свою чергу, зробить все можливе, щоб сподобатися свекрухи.

Так вона переїхала до Андрія, звалила на себе всі домашні справи, намагалася бути хорошою дружиною і невісткою, бажання Софії Олександрівни вгадувала з півслова, і була щаслива з майбутнім чоловіком.

Розписатися вони планували в наступному році, без весілля, просто в зас сходити і все, навіщо їм ця метушня з весіллям, тим більше дочка теж зібралася заміж, вирішили, краще гроші відкладати молодим.

Софія Олександрівна невістку прийняла з бурчанням, але потім прийняла. Ще б за нею ходили, як за королевою, обід і вечерю, тільки розігріти, в будинку чистота і порядок, прямо, як при ній самій було, коли вона в силі була.

Тільки, коли дізналася, що у невістки доросла дочка, заміж збирається, мама занепокоїлась, – А раптом ця Даша, з її сином живе, щоб квартиру дочці звільнити, а потім осяде у них, і її стару в будинок престарілих здасть або ще гірше…

Чомусь не вірилося старій жінці, що її сина і полюбити можна просто так, хоча що з неї взяти, вік уже, восьмий десяток пішов.

Про свої сумніви, вона вирішила нікому не розповідати, вирішила сама все влаштувати. Якраз у неї тут день народження трапився, вона гостей покликала, а невістка на роботі затрималася, саме, в це день.

Керівництво мережі аптек, раптово, перевірку затіяло в кінці року, тому ніяк Даші піти було не можна, про що вона і попередила Андрія.

Загалом, все йшло за планом, Софія Олександрівна ще в гості сусідку покликала, Катерину, вона їй уколи робила колись і вони подружилися. Ось з цієї сусідкою і хотіла вона звести сина, щоб подивитися на реакцію майбутньої невістки.

Катерина давно вже око поклала на Андрія, але він не звертав на неї уваги, а мама це знала. Вона попросила Катю тільки пофліртувати з сином, а тут так не пощастило, Дашка на роботі.

План швидко переграли, всіма правдами і неправдами, Андрія напоїли і поклали в ліжко. Андрій мотався весь день по об’єктах, навіть пообідати не встиг, а тут за здоров’я мами як чи не випити, вона ж образиться, от і заснув.

Даша затрималася за північ, зателефонувала Андрію, а він трубку не бере, стурбована, вона взяла таксі і примчала додому, а там… дівчина з майбутнім чоловіком. А Андрій навіть не прокинувся, не почув її повернення. Залишатися вона тут не могла, повернулася додому до дочки, і всю ніч думала, за що він так з нею.

– Мамо, що це означає, – прокинувшись вранці і виявивши Катю у себе в ліжку, Андрій прийшов в жах, – і де Даша, і чому я нічого не пам’ятаю?

– Ти багато випив і почав залицятися до Катерини, що я могла зробити, ти доросла людина, – незворушно відповіла мама.

– Але я ж люблю Дашу…

– Цікаво, а чи любить вона тебе, може їй просто жити ніде, раз дочка заміж виходить, ось вона до тебе і прилаштувалася?

– Ні, так не може бути, – розшукуючи телефон бурмотів Андрій, – вона теж любить мене, мама невже це ти все влаштувала, як ти могла? Вона ж не пробачить мене, та й не міг я з цієї Катею, вона мені навіть анітрохи не подобається…

– Навіть якщо я, зате мене в будинок для людей похилого віку ніхто не відправить, і ми будемо жити, як раніше, – заявила мама анітрохи не відчуваючи провини, – У Каті квартира теж є і на нашу вона не претендує…

Андрій, вже не слухаючи маму, нашвидку одягнувшись, біг до Даші вимолювати прощення. Вона його пробачила, тільки все ніяк не могла зрозуміти, як могла ця бабуся все це затіяти.

Вони залишилися жити в Дашиній квартирі, він також ходить до мами, носить їжу приготовлену дружиною, прибирає, допомагає мамі. А Даша сказала, – Моїй ноги більше не повітся в будинку свекрухи, щоб вона не думала, що я претендую, у мене свій будинок є…

Так і живуть, наскільки ще сил вистачить у Андрія, розриватися між двома незрозуміло. А як все добре починалося…

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook