fbpx

Моїй подрузі Ліді 39 років. Вона вже давно розлучена, виховує двох дівчаток. Декілька років тому вона зустріла чоловіка. Павло був двічі одружений, і від першої та другої дружини в нього є по дитині. Скільки я її не відмовляла – не слухала. Тільки тепер вона задумалася. Але ж як акуратно їй пояснити, що Ліда робить помилку? 

Моїй подрузі Ліді 39 років. Вона вже давно розлучена, виховує двох дівчаток. Декілька років тому вона зустріла чоловіка. Павло був двічі одружений, і від першої та другої дружини в нього є по дитині. Скільки я її не відмовляла – не слухала. Тільки тепер вона задумалася. Але ж як акуратно їй пояснити, що Ліда робить помилку?

Все почалося з того, що моя подруга Ліда, 39 років, в розлученні, зустріла 42-річного, двічі розлученого Павла. Три роки тому вони познайомилися на дні народження друзів, сподобалися один одному, почали зустрічатися.

До цього їх особисте життя виглядало наступним чином: у Павла є дочка від першого шлюбу, їй 21 рік (недавно вийшла заміж і стала мамою) і син від другого шлюбу 9-ти років, на якого він сплачує аліменти.

У Ліди – дві дочки-близнючки 16-ти років, які живуть разом з нею, в трикімнатній квартирі. Павло же свою однокімнатну квартиру, де він жив з другою дружиною, залишив їй і синові, сам тепер перебрався на орендовану. Втім, це приказка. Казка попереду.

Павло відразу ж діловито обмовив умови зустрічей. Заявив, що двох шлюбів і двох розлучень йому досить, тому він не хоче ніяких зобов’язань.

Ніякого спільного проживання типу цивільного шлюбу, він не бажає, просто зустрічі час від часу. При цьому Ліда сильно зраділа – її все повністю влаштовувало. Побуту вона досхочу наїлася і до розлучення.

Перший час все було ідеально: зустрічі 2-3 рази в тиждень, зрідка спільний вихід у світ – в гості на дні народження друзів, у кіно, кілька разів були в театрі, влітку на тиждень їздили на море.

Ліда була повністю задоволена ситуацією, що склалася.

Чоловік для здоров’я є, але немає всього іншого, що найчастіше приносить в життя жінки чоловік: немає необхідності його обслуговувати в побуті: купувати йому продукти, готувати, мити за ним посуд, прати-прасувати його одяг, терпіти його закидони, поганий настрій, відповідати за “погоду в будинку” та інше.

Ліда була впевнена, що задоволений і Павло. Він сам перший запропонував такі відносини, і був позбавлений всього того, на що скаржаться чоловіки в співжитті з жінкою: не вимагає грошей, уваги і подарунків (грошові розрахунки в ці відносини ніколи не входили – Ліда і Павло все діли навпіл).

І ось рік тому кавалеру раптом закортіло руйнувати цю практично ідилію.

Павло раптом почав натякати на те, що йому важко оплачувати орендовану квартиру і одночасно платити аліменти синові, що дочка недавно стала мамою і їй треба допомагати, що мама (вона у нього живе в райцентрі недалеко від міста) захворіла і теж треба допомогти, що з його однокімнатної орендованої квартири далеко добиратися до роботи, а ось від Ліди – всього 2 зупинки на трамваї…

Ліда відразу зрозуміла, звідки і куди вітер дме: звичайно, якщо б він переселився на її територію, то непогано б заощадив на оренді квартири. Ось тільки у жінки ніякого бажання утримувати таким чином співмешканця не було.

Її все влаштовувало як є, та й дочки навряд чи були б у захваті від “вітчима”. Вони хоч і визнали право мами на особисте життя, але отримати чужого їм мужика-нахлібника, який сильно змінить не в кращу сторону налагоджений сімейний побут, вони категорично не бажають і тут Ліда повністю на їхньому боці. Їй це теж не треба.

Натяки Ліда довго і наполегливо пропускала повз вуха, хіба що зрідка неуважно підтакувала: так-так, проблеми, але вони у всіх, життя таке. Розумна людина давно б зрозумів, що про спільне проживання на її території і мови не може бути, але Павло все не заспокоюється, продовжує.

Ліда вирішила: якщо кавалер заговорить прямим текстом, і поставить питання руба про переїзд в її квартиру, доведеться розлучатися, хоча і шкода: в тих відносинах гостьового шлюбу, що є зараз, її все влаштовує, і останнє, чого вона хоче в цьому житті – це знову жити з чоловіком на одній території.

Цього їй і з чоловіком вистачило, з тих пір зареклася.

Така ось історія про вільні стосунки. Виявляється в сучасному світі “без зобов’язань” для жінки – це ще пів біди. Важливо, щоб на шию не сіли…

Що ви скажете? Що мені порадити подрузі? Чи правильні такі відносини?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page