Моїй сестрі Марійці нещодавно виповнилося всього лише 13 років — саме в цьому віці я була, коли мама народила другу дитину. До сести у мене ставлення хороше. Ми абсолютно різні: вона галаслива, товариська, а я, навпаки, дуже чутлива, занурена в себе, скромна. Тому й захопилася творчістю – написанням текстів.
Коли сестра з’явилася, у сім’ї настав досить складний час: стосунки мами з татом погіршилися, а мене постійно критикували. На мене не звертали уваги, хоча мені була потрібна підтримка, щоб упоратися з проблемами та самотністю у школі. У мене не було ресурсу, щоб миттєво подорослішати і змінити свої потреби для потреб матері та сестрички. У мене й досі їх мало.
Мати весь час дивувалася моїй тихій замкнутій натурі. Говорила, що не можна бути такою. Я постійно відчувала неприйняття і те, що бути такою, як я, неправильно. Ніхто ніколи особливо не цікавився, чим живу, що роблю. Мене часто обмежували: я не наважувалася іноді попросити грошей навіть на проїзд, щоб не отримати осудливого погляду. Не скажу, що в мене нічого не було, але зайвого просити я собі не дозволяла.
Зараз я бачу свою сестру в тому ж віці та спостерігаю абсолютно протилежну картину. Марійка досить розпещена, їй ні в чому не відмовляють, хоча дохід сім’ї залишився тим самим, як і в моєму дитинстві. Про сестричку мама завжди говорить у позитивному ключі, приймає її будь-якою. Займається її розвитком і творчим життям, знає та розповідає про її захоплення.
Мені здається, мама хотіла бачити мене саме такою, а я хотіла отримувати те, що отримує моя сестра: прийняття, визнання мого права бути собою, участь у моєму житті. Навіть зараз, коли я живу самостійно, отримую докори від мами. Її цікавить тільки те, що я не зробила правильно на її думку, а не моє життя і я сама.
Я думаю, якби важливий період у моєму житті не пройшов у такому ключі, може, зараз моє життя склалося б трохи успішніше. Таке відчуття, що мама взагалі не сприймає мене як особистість. Я незаміжня, не знаю, що мені подобається робити, хоч і отримала вищу освіту. Працюю у торговій мережі, не в захваті від роботи. Життя якесь нелагідне до мене, а до Марійки навпаки воно посміхається.
Євгенія, 26 років
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
