fbpx
життєві історії
Може я і не правий, але така логіка Катерини мене “злегка” здивувала. Хочу почути пояснення вчинку моєї дружини, як жінок, так і чоловіків. – Я ж часто поруч з тобою гуляю, і мені соромно. Треба завжди йти в ногу з модою. –  Спершу мене всього трусило від злості, але коли вийшов на вулицю, і побачив перший лапатий сніг – відпустило

Може я і не правий, але така логіка Катерини мене “злегка” здивувала. Хочу почути пояснення вчинку моєї дружини, як жінок, так і чоловіків. – Я ж часто поруч з тобою гуляю, і мені соромно. Треба завжди йти в ногу з модою. –  Спершу мене всього трусило від злості, але коли вийшов на вулицю, і побачив перший лапатий сніг – відпустило.

***

На честь снігу вирішив дістати непромокальні чоботи.

Пригадавши, як вони виглядали, заліз в шафу і почав порпатися в коробках. Все перекопав, результат негативний. Вирішив заново перевірити – раптом пропустив випадково?

На шум вийшла Катерина. Постояла, подивилась.

– Якщо ти чоботи шукаєш, то я їх викинула. Ще навесні.

У мене від подиву мало всі коробки на підлогу не посипалися.

– Навіщо? Я їх рівно рік тому купив. Вони ж не розклеїлись, не порвалися. І не промокали. Відмінні нові чоботи були.

– А не треба було в них з собакою в футбол грати.

– Так я і купив їх спеціально для цього!

– Знаю. Але ви так активно грали, що ти їх розтоптати встиг. Чоботи зовсім товарний вигляд втратили. Не можна ходити в такому позорищі.

– Що за дурниці? Навіть якщо і так – від під’їзду до парку всього 60 метрів. 60 метрів ганьби – і я в лісі. Хто мене там бачить?

– Я бачу. Я часто з вами гуляю, і мені не все одно, в чому ти ходиш. Треба завжди йти в ногу з модою.

Далі дискутувати сенсу не було. Чоботи все одно не повернеш, а собака у двері вже м’ячем жонглює. Підкидає, підбиває, ловить… словом, цікаву гру смакує. Якщо м’яч в домі залишити, не зрозуміє і засмутиться.

Нічого не вдієш, пішов в кросівках. Для місцевості, засипаної снігом, таке взуття зовсім не годиться. Кросівки так і норовлять снігу побільше зачерпнути. Пів години на гірці – і ноги вже мокрі.

Приходжу додому, демонстративно ставлю кросівки під батарею і єхидно запитую:

– Ось що, по-твоєму, краще – ганебні чоботи і сухі ноги або пристойні, але збираючі сніг кросівки, і промоклі ноги?

Відповідь була несподіваною.

– Звичайно, кросівки. Ось ти зараз промок. Що будеш робити? Полізеш в інтернет нові чоботи шукати. А в старих ще не одну зиму б ганьбився!

Аргумент, однако – дивний, але в якійсь мірі логічний. Ох, уже ця загадкова жіноча логіка…

Чоловіки, признавайтесь, були у вас такі ситуації?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page