fbpx

Можливо, свекруха і права і я не витримую якихось випробувань, ну не вистачає у мене мужності. – Ну і яка ти дружина, Олено, якщо з чоловіком тільки в радості? – чую від Юриної мами Ольги Степанівни. Ну вибачте, тепер у мене є донечка. Першою трапилася історія з автомобілем його друга. Хлопець купив нову тачку, Юрі дуже захотілося її випробувати. Діло було в селі, де святкували покупку. Нам довелося брати кредит на машину і паркан, бо сума вийшла кругленька. Їсти з ним все життя гречку, бо на інше грошей ніколи не вистачатиме

Можливо, свекруха і права і я не витримую якихось випробувань, ну не вистачає у мене мужності.

– Ну і яка ти дружина, Олено, якщо з чоловіком тільки в радості? – чую від Юриної мами Ольги Степанівни.

Справа в тому, що мій чоловік Юрій постійно вляпується у якісь пригоди. То візьме у друга машину і подряпає її, то влізе в кредит заради якогось бізнесу та нічого з тго не вийде, то ще щось. Скільки років я вирішувала з ним разом усі ці неприємності, але тепер з мене досить. У мене є донечка, про яку я маю дбати, а не за дорослим чоловіком бігати і вирішувати проблеми, які він сам собі створює безкінечно.

Сім років тому ми з Юрою одружилися і зажили однією сім’єю. З дітьми вирішили не поспішати, бо попереду ще життя, мені двадцять один рік, Юркові – двадцять два. Ми у цьому житті ще толком самі нічого не бачили, тому хотіли пожити якийсь час для себе.

Те, що Юрась мій має талант влипати в різні історії, я знала. Але раніше якось не приміряла це на нашу сім’ю. Спочатку мене це навіть смішило, бо було якесь кумедне, але несерйозне. Та після весілля моє бачення ситуації почало поступово змінюватися.

Першою трапилася історія з автомобілем його друга. Хлопець купив нову тачку, Юрі дуже захотілося її випробувати. Діло було в селі, де святкували покупку. Я намагалася Юрка зупинити, але мене м’яко усунули.

Словом, він примудрився другу подряпати машину, повалити паркан на ділянці і розлякати кіз, що мирно паслися. Як його бабусі ціпками за це не відходили, досі загадка.

Звичайно, довелося виплачувати гроші другу за машину і паркан. Нам довелося брати кредит, бо сума вийшла кругленька.

– Ну не розрахував трохи, буває, – зніяковіло посміхався Юра. – Але ж хто знав, що тачка така потужна!

Я з ним тоді три дні не розмовляла, а він не знав, з якого боку підлеститися. Адже кредит виплачувати нам світило чималий термін. Але згодом тема забулася.

Далі була історія з Юриним бажанням розпочати свою справу. З цією ідеєю він носився, як курка з яйцем. Працювати “на дядька” він втомився. Мені одразу його ідея здалася такою собі і нікому не потрібною, до того ж, вона зовсім не була продумана. Ентузіазму чоловіка я не поділяла.

Ну, Юра вирішив діяти потайки від мене. Пізніше він казав, що просто хотів зробити мені приємний сюрприз, але вийшов лише неприємний. Гроші він позичав у друга, але оскільки бізнес не пішов, довелося брати кредит, щоб цей борг віддати. А з огляду на те, що чоловік, вирішивши зайнятися власною справою, звільнився з роботи, ситуація була взагалі сумненька.

До речі, роботи він міняв, як шкарпетки – швидко та без особливого жалю.

– Та там перспектив ніяких, ось шукатиму щось краще, – безтурботно міг заявити мені Юра, звільнившись вкотре.

Я постійно просила його спочатку думати, а потім робити, але у Юри зазвичай виходило навпаки. Він спершу звільнявся, а потім починав шукати роботу. На які гроші у цей період існуватиме сім’я, його не цікавило.

Коли дізналися, що чекаємо дитину, моя перша думка була не про те, як чудово, що у нас буде дитина, а про те, що ми можемо її просто не забезпечити всім необхідним. Але Юра заспокоював мене, обіцяючи, що з цього дня він стане відповідальним, серйозним, і радитиметься зі мною у прийнятті якихось рішень.

Ну і що? Чоловік спочатку опинився на посаді з половиною окладу, а потім зовсім залишився без роботи. Поки він сидів удома і шукав роботу, допомоги від нього не було ніякої. Натомість він регулярно нив, що донечці добре, її в цьому будинку годують.

Удома Юра сидів чотири місяці. Якби не допомога моїх батьків, то взагалі не уявляю, як би ми жили. Потім чоловік все-таки влаштувався кудись і почав приносити хоч якісь гроші.

– Нічого, зараз я роздивлюся і щось ще краще знайду, – обіцяв чоловік, а мене підкидало від думки, що він знову звільниться і сидітиме вдома.

Три місяці тому я вирішила, що ми з чоловіком розлучатимемося, бо сталося ще дещо, про що й писати не хочеться. Я зрозуміла, що з таким чоловіком ніколи з цих пригод не виберуся, а мені ще дочку піднімати. На батька надії ніякої.

– Що ж ти за дружина, Олено, що з чоловіком лише в радості? – заявила мама чоловіка Ольга Степанівна, коли дізналася, що я подаю на розлучення і міняти своє рішення не хочу.

А я замислилася, чи була у цьому шлюбі радість? Мабуть, була, але так давно, що я щось не згадаю. І була вона ще задовго до шлюбу.

Важаю, що роблю правильно. Я тягла візок, скільки могла, але віри в те, що чоловік виправиться, я не маю. Моя мама, до слова, теж підримує свекруху і говорить, що не треба поспішати позбавляти дитину повноцінної родини з мамою і татом. Але я впеквнена, що мені буде легше і надійніше без Юри. Їсти з ним все життя гречку, бо на інше грошей ніколи не вистачатиме, я не збираюся.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page