Коли я дізналася, що при надії, була щаслива. Ми давно вже з Марком чекали цього моменту, але рано я зраділа. Вийшло так, що через пів року після такої радісної для нас новини в такому ж стані опинилася і рідна сестра чоловіка Тоня.
Я схиляюся до думки, що вона це зробила навмисно. Словом, коли я ходила вже 7-й місяць, Тоня оголосила, що теж чекає дитину. І на цьому вся радість зникла. Тоня примудрялася втручатися в усе, що було пов’язано з приготуваннями до народження дитини.
Почалося все з того, що ми з чоловіком хотіли купити звичайний комбінезон, який малюк і потім би міг носити якийсь час, але моя зовиця наполягла на тому, щоб мій чоловік купив дуже дорогий конверт для виписки.
Я була не в захваті від такої покупки. Але це ще найменше з того, що робила потім моя зовиця. Вона всі речі, які я купувала для новонародженого, піддавала суворому огляду.
Деякі з них вона відразу забирала собі під приводом, що вони для дівчинки, а оскільки у нас будемо хлопчик, то вони нам абсолютно не підходять.
Але і це ще не найнеприємніше, що вона зробила. Через найнахабніший її вчинок я тепер ворог номер один для неї і свекрухи.
А все тому що, я купила коляску неправильного кольору. Оскільки я чекала хлопчика, то і коляску купила синього кольору, а коли про це дізналася моя зовиця, то заявила, що у неї буде дівчинка, тому і коляску варто було купувати нейтрального кольору. Вона навіть мала нахабство змушувати мене поміняти коляску на іншу, але я на відріз відмовилася це робити!
Звичайно ж, мені не шкода для її дитини, але ж це не означає, що я повинна купувати тільки ті речі, які хоче зовиця. І взагалі, якщо на те пішло, я можу і не віддавати їй потім коляску мого сини, може я її собі залишу або продам! Але на цьому Тоня не заспокоїлася, раз вона сама не змогла на мене вплинути, вона покликала на допомогу свою матір. Що тут тоді почалося, тепер вони вже вдвох на мене накинулися.
Свекруха заявила, що я нахлібниця і сиджу на шиї у свого чоловіка. Але мені все ж вдалося, не знаю яким дивом мені це вдалося, відстояти коляску.
Словом, після цього я стала для них ворогом номер один. Свекруха почала мені дорікати в тому, що я ніде не працюю, а тільки витрачаю гроші її сина.
Це якщо врахувати те, що ані Тоня, ані її чоловік взагалі ніде не працювали, а так перебивалися невеликими підробітками, і весь час просили гроші у мого чоловіка!
Після того, як я народила, ситуація не змінилася. Тепер Тоня стабільно приходила до нас щотижня і наводила ревізію в шафах з дитячими речами.
Крім тих речей, які я їй відкладала, так вона ще й з шафи витягала, примовляючи, що вони все одно скоро стануть нам малі, тому нічого їх взагалі і одягати. Так вона забирала все, що їй подобалося. Але на цьому вона не заспокоювалася, крім речей, вона ще й у мого чоловіка просила гроші.
На їхню думку, раз він старший брат в їхній родині, значить зобов’язаний їм допомагати в першу чергу, ну, а я і син – вже потім, нам що залишиться, так би мовити. А оскільки я була в декреті, то і жили тільки на доходи чоловіка, яких не вистачало.
І ось, порадившись з чоловіком, ми вирішили оформити сина в дитячий садок, а я щоб вийшла на роботу. Ми вирішили, що працювати я буду вдома. Але не так сталося. як гадалося. Тоня, коли дізналася про все це, почала приносити мені свою дочку.
Вона вирішила, що раз син тепер у нас в садку, значить, я вільна цілими днями і не маю чим зайнятися. Щойно я відводила сина в дитячий садок, як до мене заявлялася Тоня і залишала у мене свою дочку.
Вже чим вона займалася в цей, час я не знаю. Звичайно ж, коли в квартирі є маленька дитина, то про роботу й мови бути не могло. Племінниця не давала мені працювати. Так я терпіла тиждень, але потім, як тільки Тоня поїхала, я зібрала племінницю і відвезла її до свого чоловіка на роботу.
Мені просто набридло все це терпіти, нехай сам розбирається зі своєю сестрою.
Це допомогло, Тоня перестала приводити до мене свою дочку, але тепер вона стала випрошувати гроші у мого чоловіка, ніби для того, щоб влаштувати свою дочку в платний садок, при цьому мій рідний син ходить в бюджетний дитячий садочок!
Але це мене теж не влаштовує, я не збираюся утримувати сім’ю зовиці. Тому серйозно поговорила з Марком з цього приводу, і він мені пообіцяв більше не давати грошей ні матері, ні сестри.
Тепер не знаю, що буде далі, черговий конфлікт, напевно, але мені байдуже, я твердо намірена відстояти свою територію і межі своєї родини.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
