Я знайшла дивного гостя в кімнаті сина. До сьогоднішнього дня я все ще відмовляюся в це вірити.
Мій син Данилко дуже важко пережив втрату улюбленої тітки. Він перестав говорити і замкнувся в собі. Але одного разу я почула, що Данилко розважається з кимось у своїй кімнаті…
Втрата коханої людини не дається легко нікому. Коли пішла з життя моя сестра Марія, якій було всього тридцять сім років, я була спустошена. Я хотіла показати сину, що відхід людини у інший світі – це частина життя. Але знадобилося більше, ніж я очікувала.
У Марії були тривалі проблеми зі здоров’ям, все це дуже важко описати, та й вам це не потрібно.
Виявилося, що через недугу вона не могла мати дітей. Потім від неї пішов чоловік, який хотів велику сім’ю. Марія була в такому важкому стані, що хтось із родини завжди мав бути поруч з нею.
Мені не важко було за нею доглядати, але серце було не на місці через її стан. Але потім я зрозуміла, що чекаю дитину і кілька місяців у мене були інші турботи.
Однак її стан, здавалося, покращився. А коли на світ з’явився мій Данилко, вона почала до нас ходити. Я трохи хвилювалася на початку про те, як вона поводитиметься, але малюк завжди заставляв її посміхатися.
У Данилку вона знайшла новий сенс життя. І я знала, що навіть якщо вона ніколи не перестане шкодувати про те, що у неї немає дітей, вона буде найкращою тіткою у світі.
Данилко дуже подобався Марії, і коли він її довго не бачив, то постійно розпитував про неї.
Сестра часто забирала його з дитсадка, а після вони довго гуляли на дитячому майданчику. Мені ставало тепло на серці, коли я бачила, як вони двоє граються та розмовляють. Одним словом, вони були нерозлучними.
На жаль, це тривало лише кілька років. Коли Данилко святкував свій п’ятий день народження, Марія не прибула на святкування.
Ми домовилися, що вона приїде, але вона не прийшла. Я подзвонила їй, але вона не взяла слухавку. Це було дивно, і Данилко не хотів починати свято без неї. Усі запрошені діти вже нервували й чекали торта, але він не хотів розрізати його без Марії.
Пізніше, того ж дня, ми дізналися, що її вже немає на цьому світі. Ми знайшли її вдома. Вона якраз збиралася йти до Данилка на день народження. Вона була гарно одягнена, тримала в руці подарунок, але…
Вона лежала на підлозі у вітальні. Лікарі сказали, що це сталося раптово, але пояснити це п’ятирічній дитині.
Данило не міг цього зрозуміти. Він плакав і питав, коли Марія прийде до нього. Одного разу я навіть спіймала його, коли він одягався і хотів вийти. “Ти йдеш на майданчик?” – запитала я його. “Ні, я йду до тітки”, – відповів мені син. Мені було нелегко, коли пішла з життя Марія, але Данилу було ще важче…
Я не знала, що з ним робити. Я сподівалася, що час зробить свою справу, але ні. Через місяць після дня народження я почула, що Данилко грається і розмовляє в кімнаті. Я була рада, тому що останні кілька тижнів він був тихим і нічим не насолоджувався. Я тихо підійшла до його кімнати і хотіла дізнатися, в яку гру він грає.
Син побачив мене в дверях: “Заходь, мамо”, – звернувся він.
“Вибач, Данилко, я не хотіла тобі заважати, поки ти грався”, – вибачилася я.
“Нічого, мамо, тітонька прийде іншим разом”, – безтурботно сказав він.
“Тітка?” – не зрозуміла я.
“Так, вона була тут”, – додав Данило, і мені перехопило подих.
Я знаю, що люди по-різному сприймають відхід дорогої людини. Чи можливо, що Данилко уявляє, що він грається з Марією?
Але ще дивніше те, що Данило з того часу залишається тим колишнім і цікавим хлопчиком. Він повний життя і вже не питає про тітку, а просто згадує її з теплотою. Він говорить про те хороше, що вони пережили разом.
Чи можливо, що Марія прийшла до нього? Я не вірю, що таке можливо. Але що тоді стало причиною його зміни?
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди