Ми довгий час переписувались з Майклом. Він веселий, позитивний, а головне, не бідний. Я вже уявляла, як поїду до нього, або привезу Майкла в Україну, а всі подружки мені будуть заздрити. Але якось непомітно в моєму житті з’явився Тарас. Самий звичайний, наш, український Тарас. Вирішальним було те, що він в будь-яку хвилину був поруч. Ось я і вискочила за нього заміж. А тепер шкодую. З Майклом було б все інакше.
Якось розповідала мені моя бабуся свою історію життя. Мовляв, коли її доглядав дідусь, син простого робітника, в той же час хотів на ній одружитися і син одного місцевого багатія. Будучи простою дівчиною, бабуся вважала, що нечесно виходити заміж за багатого, та й не хотіла вона, щоб той потурав їй постійно, мовляв, витяг її з бідності та бруду. А тому й вийшла заміж за простого парубка, мого діда.
Так, життя з дідом не було солодким, часом навіть дуже важким. Вже після 35 років дід за чарку взявся, у нього постійно були проблеми з роботою, а тому бабуся тягнула трьох дітей одна. У 50 років діда не стало. Ну а бабуся на старості років почала шкодувати і розповідати мені, що якщо колись буде вибір між коханням та грошима, краще вибрати гроші.
Її подруга, з ще навіть біднішої сім’ї, косоока Маруся, вийшла заміж за того багатого чоловіка і все життя прожила шикарно. Адже на її місці могла бути бабуся. Тільки вона обрала кохання.
Хто б міг подумати, що через покоління історія повториться. Мені був 21 рік, коли я познайомилася з іноземцем Майклом.
Так, як я навчалася на факультеті іноземної філології, мова не була для мене проблемою. І ось із американцем Майклом ми спілкувалися протягом півтора року. Спілкування і справді було неймовірне, а ще ми мали неймовірну симпатію один до одного.
Я вже збиралася поїхати до Майкла в Америку і, може, навіть стати його дружиною, як на моїй стежці з’явився Тарас. Тарас, звичайний хлопець нашої національності. Все почалося з того, що він проводив мене додому з роботи, а потім закрутилося. Коли мені було погано або я занедужала, Тарас завжди був поряд зі мною. Привозив апельсини, купував смачні шоколадки. А Майкл був далеко, і не міг приїхати до мене.
Загалом, коли Тарас запропонував мені стати його дружиною, я не відмовилася, погодилася. На той час я вже була дуже закохана в нього і вважала, що нехай Тарас і з бідної сім’ї, нехай у нього немає свого житла і заробляє він мало, він же мене любить.
Забула я слова бабусі, а за два роки зрозуміла, що цей шлюб тільки зробив мене більш нещасною. Відразу після весілля ми стали жити в мене, Тарас втратив роботу, нічим мені не допомагав по дому і взагалі почав заглядати до чарки через цей стан. Я вже не знаю, як мені бути далі.
Єдиний вихід – подавати на розлучення. Тільки шкода, що я не послухалася бабусі. А так жила б добре та спокійно з тим, хто мене любить і для кого комфорт не порожній звук.
Фото ілюстративне
