Ми довгий час жили в місті на орендованій квартирі, але ось вже більше року, як добудували свій будинок, і живемо хоч і в селі, але дуже близько до районного центру. Звістка про цю новину миттю розлетілася по наших родичах, які навіть не поцікавились ніколи, може чимось допомогти, але то таке. І ось на канікулах до нас з дітьми приїхав брат. – В селі ж дітям дуже добре!
Ця історія сталася минулого літа. Ми з чоловіком доклали дуже багато зусиль і нарешті побудували будинок своєї мрії.
Брат Олег до мене заїхав зі своїми маленькими дітьми, які мені племінники. А діти у нього дуже і дуже енергійні і некеровані, ні хвилини не можуть спокійно посидіти.
Артему 11 років, а Миколці тільки 5 рочків. Я ніколи не бачила, щоб діти так “буйно” поводилися.
І ось проходить перший день. Двері трохи зіпсовані, але не критично. Дізналася, що коли вони грали старший кинув в двері цеглу, щоб подивитися, що буде і тепер на них вм’ятина.
Я в цей час якраз працювала, а Олегу було все одно. Прийшовши з роботи я мало не стерпла. На наступний день було все ще гірше. Я побачила, що матрац надувний був здутий на якому ми жаркими літніми днями плавали в річці. І на цьому мій терпець урвався.
Беру у старшого племінника телефон і кидаю об підлогу.
Він плаче, телефон розбитий.
Питаю тобі подобається, шкода?
Так, і просить повернути телефон.
Тут підходить Олег і каже, що це всього лише діти. Залиш їх у спокої. На що я йому відповіла:
– Ось і мені шкода свої речі на які я заробила чесною працею, а твої діти це псують. Олег нічого не сказав, але на наступний день, коли я прийшла з роботи ні його ні племінників вже не було. Ось так і довіряй своє родичам.
Ще цікавий момент, що після цього до мене ніхто з родичів не їздив.
Я з цього тільки щаслива.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
