В моєму шлюбі сталася криза. Я розумію, що іноді таке може трапитися. Але мені шкода, що це сталося саме перед Різдвом. І цього року ми ним не дуже насолоджуватимемося…
У мене досить хороші стосунки з моєю дружиною Богданкою. Ми разом понад тридцять років і за цей час пережили багато важких часів.
Одного разу, ще в молодості, я зв’язався з колегою по роботі. Але я вчасно зупинився, хоча про це Богданка таки дізналася, але знайшла в собі сили пробачити мене.
Я не любив цю жінку, це скоріш за все, була інтрижка, так сталося. Та наш шлюб вистояв. Так само ми впоралися і пізніше, коли діти стали самостійними.
Я дуже тішився оскільки останніми роками вдома панував мир і спокій.
Ми вже наближаємось до пенсійного віку, і я думав, що всі випробування в сімейному житті вже позаду, але ні…
Все почалося з того, що ми почали готуватися до дня святого Миколая, щоб коли діти з нашими онуками прийдуть в гості, в нас вже була наряджена ялинка.
Моя Богданка любить прикрасити ялинку завчасно і вже не могла дочекатися, коли на площі неподалік від нас почнеться продаж красунь.
Ми зустрілися там відразу після роботи і пройшлись між цими красунями. Богданка розглядала кожне дерево так, наче обирає шубу, яку буде носити років з п’ять. Я б взяв першу ліпшу, яка лиш поміститься в гостьовій кімнаті…
Ми “гуляли” між тими красунями близько години, мої руки, а потім і ноги замерзли.
– Богданко, люба моя, ми чекаємо, поки це ялинка ще чуть-чуть підросте? – спитав я, але моя фішка не спрацювала.
Богданка розлютилася і почала розповідати мені щось, про поганий смак і що я до такого віку так і не навчився обирати ялинку.
Хлопчина, який продавав ялинки, вважав за краще зайти в припаркований ним вагончик. Він залишив нас самих. Це було не красиво. Оскільки мені було холодно, мені це не сподобалося, і я просто посварився з дружиною, чого в нас вже дуже давно не було…
Мені було холодно, і я дуже розлютився, тож зібрався й пішов додому. Богданка вигукувала ще щось мені у слід, але я не зупинявся. Вона прийшла за пів години, сердита, задихана, тягнучи за собою красиву ялинку.
Відтоді вона не розмовляє зі мною нормально, і ми навіть не спимо в одній кімнаті. Такої кризи у нас, мабуть, ще не було. І це незважаючи на те, що я намагаюся зробити перший крок і все виправити.
Вдома ми мовчимо, або сперечаємося. Ми не можемо домовитися, на коли запрошувати дітей, і що буде в нас на столі на Різдво…
Я боюсь подумати, як моя Богдана накрутиться до самого Різдва. Діти будуть мати про що говорити, після того, як побувають у нас в гостях.
Що робити? І скажіть, будь ласка, це криза, чи так, якесь непорозуміння, яке скоро мине?
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
