fbpx

Ми і прибирали в домі і готували їсти і на городі пару картоплин садили, щоб не заростав. Завжди тітка говорила, що за моє добре серце свою хату перепише на мене. Але сталося так, що відійшла вона від нас раптово. Після прощання я почала готувати всі документи по хаті, але тут з’явилася Наталя. – Я також, як і ти, маю повне право претендувати на цей будиночок. Я все життя в невістках. Ти ж не знаєш, як це. Тому тепер від свого даху над головою я не відмовлюся. Ти ж маєш де жити. Твоя батьківська хата, а моя тітки Олі буде

Мене з сестрою виховувала бабуся, але її рано не стало, і за цю справу взялась рідна сестра моєї мами, а за сумісництвом і моя хресна мама, тітка Оля. Своїх дітей в неї не було, з чоловіком вона була розлучена.

Жили ми всі в селі.

Спитаєте, де в той час були наші батьки? Тата ми з Наталкою не знали, а ось мама наша міняла чоловіків, як шкарпетки. А в кінцевому результаті вона поїхала на заробітки в Херсон там і залишилася з черговим коханням.

Мама зійшла з правильного шляху, більше ми нічого з Наталкою про неї не знаємо і знати не хочемо.

Сестра старша за мене на шість років. Прийшов час і вона вийшла заміж, переїхавши жити до чоловіка і його сім’ї в місто.

Я ж залишилася жити в нашому будинку, куди згодом привела і чоловіка.

Коли прийшов час мені доглядати за тіткою Олею, я це робила. Свого часу вона допомогла нам з Наталкою. Жили ми в різних кінцях села, але я завжди знаходила час і прибігала до неї. А якщо не я, то наші з чоловіком діти.

Ми і прибирали в домі і готували їсти і на городі пару картоплин садили, щоб не заростав. Завжди тітка говорила, що за моє добре серце свою хату перепише на мене.

Але сталося так, що відійшла вона від нас раптово, хоч і була вже не молода.

Після прощання я почала готувати всі документи по хаті, але тут з’явилася Наталя.

– Я також, як і ти, маю повне право претендувати на цей будиночок. Я все життя в невістках. Ти ж не знаєш, як це. Тому тепер від свого даху над головою я не відмовлюся. Ти ж маєш де жити. Твоя батьківська хата, а моя тітки Олі буде.

– Але ж Наталю, ти і куска хліба тітці ніколи не привезла. В тебе совість є взагалі? Я скільки тут живу, стільки й допомагаю тітці.

Але сестра стоїть на своєму.

Інколи мені її жаль. Але чому мене ніхто не жалів, коли я день в день до тітки бігала?

Чому все так несправедливо?

Як мені бути в цій ситуації?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page