Ми із чоловіком завжди заробляли достатньо, середньостатистична сім’я, жили і ні у чому собі не відмовляли.
Але так сталося, що фірма чоловіка вирішила через події змінити своє місце, і він потрапив під скорочення. Начальство вчинило вкрай некрасиво, залишивши багато людей без роботи, та ще заздалегідь не попередивши про свої наміри.
З роботою у нашому місті, м’яко кажучи, напружено, але чоловік намагається щось знайти, ходить на підробітки. У цю ситуацію додається ще моя мама, яка має проблеми з житлом, бо жила в Бучі, і вона вирішила пожити в нас, переїхала пожити тимчасово. У неї житло ціле, але немає вікон, будинок пошкоджений, а ремонтувати вважаємо ще зарано.
Отже, спершу жили дружно. Ми з мамою працювали, мама економіст і працює віддалено, чоловік ходив на підробітки, шукав основну роботу. Їсти готували ми з мамою разом або хто з нас перший з роботи закінчить. Продукти купували теж усі разом, не поділяли нічого.
Все начебто було нормально, але тут у мами якось став постійно кепський настрій на тлі того, що у неї проблеми з її квартирою та під гарячу руку мамі почав потрапляти чоловік. Вона стала дорікати його безробіттям. Говорити, що грошей недостатньо, що ми багато витрачаємо, почала рахувати кожну копійку. Хоча її просили не рахувати наші гроші і в неї ми їх не просимо. Але вона завжди казала, що їй доведеться тепер допомагати нам.
Треба сказати, мама дійсно кілька разів у житті нам допомагала грошима, наприклад, коли нам потрібно було терміново позичити суму, якої бракувало для великої покупки. Ми неодноразово намагалися ті гроші повернути, але вона не брала, казала, що як матері їй не шкода тих грошей дітям. Але при суперечках ці гроші нам не раз згадувалися, і мама повторювала, що якби не вона, у нас нічого не вийшло б.
Максиму, як людині, яка і дня нашого спільного життя не просиділа без роботи, було прикро, адже ми ніколи не сиділи на шиї у батьків і він ніколи не була нахлібником юпросто зараз склалася така ситуація.
Мама почала розповідати своїм подругам і знайомим по телефону, що їй доведеться їхати на заробітки, бо, цитую: «Треба тягнути дітей, зять не працює, без мене вони пропадуть». Хоча це не так! Нам тих грошей, які ми маємо, вистачає. Так, вже поки що ніяких дорогих покупок, відпочинку на морі та розваг. Але на їжу і комунальні нам точно вистачає.
Ці мамині слова, які і Макс почув, сталиостанньою краплею. Чоловік мамі висловив, що нічого не братиме, що вона купує і готує, щоб його не дорікали потім цим, і що вона зациклена на грошах і не треба скаржитися, що ми сидимо на її утриманні. Я,само собою, теж для мами стала поганою, бо її не підтримую, і мені теж не подобається, що нас клюють за гроші.
У результаті зараз те, що готує та купує мама, чоловік не їсть. Мама на це надулася, звичайно. Я тепер намагаюсь все сама готувати. Але мама відмовляється їсти те, що готую я. І сама нічого не готує. Перестала купувати якісь продукти. Нічого не їсть. Я її кличу, щоб вона поїла, відмовляється. Схудла.
Прошу всіх помиритися, але чоловік, як і раніше, не хоче з мамою разом харчуватися, а мама взагалі перестала їсти. Я між двома вогнями, всі прямо такі горді і з амбіціями, принципові.
Максим просить, щоби ми жили окремо, що не може жити так. Але ми живемо вдома, а маму я звісно не можу попросити з’їхати. А залишити її жити у нас і винаймати квартиру ми справді наразі не потягнемо.
Якийсь глухий кут, можливо, хтось допоможе порадою. Чи були у вас у житті випадки, що рідні люди ось так не можуть ужитися разом? Вдома така напружена атмосфера, боюся сказати слово зайве. Взаємини у нас у всіх напнуті, як струна. Мама з нами взагалі не розмовляла тиждень, вдавала, що нас не існує — це її улюблене заняття після конфліктів. У мене вже терпіння не вистачає ніякого, навіть працювати нормально на роботі не можу, аж колеги помітили мій стан.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
