Ми коли побралися з Павлом, два роки не могли собі дозволити нічого купити, окрім їжі. Це було свідоме рішення, адже ми обоє працювали і відкладали гроші на покупку квартири.
Паша працював у дві зміни, я теж по можливості брала підробіток у вихідні. Зібрали потрібну суму за два роки, це дуже короткий термін, я вважаю, але рано я зраділа. Та про все по порядку.
Гроші ми почали відкладати одразу після весілля. До цього в мене була однокімнатна квартира, яку я успадкувала від дідуся. Але ця квартира старенька, і ми планували з чоловіком діток, не менше, ніж двох, тож домовилися збирати на нове житло з більшою площею.
А свою квартиру я не збиралася продавати: хіба знаєш, як життя складеться, а квартира дідуся – єдине, що в мене є. У ній ми й почали жити та потихеньку накопичувати кошти.
Батьки мої – люди не багаті, тож допомагати нам не могли. А свекруха Олена Петрівна має ще молодшу дочку, їй теж треба було допомагати.
Отже, ми з Пашею сподівалися тільки на себе, відкладали майже все, що заробляли, заради спільної мети. За два роки ми зібрали суму для першого внеску та хотіли вже йти до банку.
Але кілька місяців тому до нас прийшла свекруха з новинами. Значить так. Сестра чоловіка виходить заміж та попросила позичити гроші на весілля. Пашина мама сказала, мовляв, у нас є десь жити, а доньці вона хоче зробити розкішне свято. І це в такі часи! Я взагалі не розумію. Ну а грошей Олена Петрівна просить у нас.
Мати чоловіка пообіцяла, що гроші поверне. Я доросла людина, чудово розумію, що ці гроші свекруха повертатиме нам не один рік. Тому я сказала, що категорично проти цієї ідеї. Яхочу своє житло!
Я хотіла сестрі чоловіка прекрасного весілля і не хотіла ні з ким псувати стосунки. Але я працювала, як кінь, два роки не для того, щоб одного прекрасного дня родичі чоловіка зруйнували нашу мрію. Та й якщо так кортить одружуватися, то можна і розписатися просто і жити разом. Весілля – це не головне. Головне, щоб людина хороша була. Особливо в такі часи, як зараз.
Після візиту свекрухи через кілька днів я вирішила піти до банку і внести суму, щоб чоловік не мав спокуси взяти гроші з скарбнички. А виявилось, що він узяв половину суми, не порадившись зі мною.
Паша сказав, що сестра в нього одна і він повинен їй допомагати. Це була остання крапля. Я виставила його за двері з валізою, хай тепер у матері живе, раз вона і сестра для нього важливіша.
Чоловік жив у мами, його сестра вийшла заміж, переїхала до чоловіка. А через місяць вони розбіглися і сестра переїхала до мами при надії. Мій Паша повернувся з квітами і вибачався, але я його давно вибачила. Тільки жити тепер із ним більше не хочу і вже подала на розлучення.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.