iBilingua

Я виросла в середньостатистичній сім’ї, тому не звикла отримувати надто дорогі подарунки. І ось на даний час я почуваюся перед родиною чоловіка в постійному боргу.

Не знаю як з цим змиритися, тому вирішила попросити вашої поради.

Мій свекор має невеличкий бізнес, але я не скажу, що вони багачі. Сама ж свекруха працює звичайним продавцем, але основним добувачем по фінансах все ж є тато Миколи. У них двоє синів, один з них мій чоловік, а інший його брат Тарас.

Ми з чоловіком вже чотири роки, як виплачуємо іпотеку, яку взяли на квартиру. Виховуємо двоє маленьких дітей, я в декретній відпустці. Наш місячний дохід не стабільний. Микола працює прорабом. Робота є завжди, але зарплата може коливатися.

Ми платимо пристойну суму за іпотеку і комунальні звичайно. Дякувати Богу, нам вистачає грошей і на життя. Не шикуємо, але і так добре. Головне, що є свій дах над головою.

Брат чоловіка Тарас виховує з дружиною одну дитину і проживає в квартирі, яка дісталася невістці від бабусі. У фінансовому плані вони в кращому стані зі своїми заробітками, ніж ми, з тією різницею, що вони не платять іпотеку.

І в цьому я бачу камінь спотикання. У мене таке відчуття, що ми серед них ніби якісь бідняки, і власне ж свекри дають нам це зрозуміти, навіть якщо не навмисне.

Наприклад, коли ми приїжджаємо до них в гості, свекор бере нашу машину і їде на заправку, щоб залити повний бак бензину, мовляв, ми платимо іпотеку і маємо двох дітей.

Якщо ми їм щось привеземо чи купимо, то вони знайдуть якийсь спосіб втулити нам гроші, і це виходить ще більша сума, ніж та, яку ми потратили на ці продукти.

Також ми отримуємо досить дорогі подарунки від свекра зі свекрухою. Правда з подарунками тут інша справа.

На Миколая, наприклад, свекор зі свекрухою двом своїм невісткам подарували кавоварку однакової фірми, не зробивши різниці. Так приблизно відбувається і з подарунками в день народження.

Ось два місяці тому у мене був день народження і я отримала дорогі парфуми і шкіряну сумочку.

Я звикла до менших цінніших подарунків від своїх батьків і рідних, і це мене, чесно кажучи, принижує.

Читайте також: Я збираюся вийти заміж за чоловіка, який на двадцять років від мене старший. Кості шістдесят, і я його не кохаю, від слова зовсім. Єдине, що мене притягує, його впевненість в собі, життєвий досвіт і великий гаманець. З ним в мене буде безбідна старість. І нічого, що в цьому житті я так і не стану мамою. Я з цим вже змирилася. Правда, є одне “але”

Чоловік теж звик до скромніших подарунків, але все почалося з того, що його брат почав дарувати дорогі подарунки батькам, вони хотіли йому “віддавати” тим же, але їм було незручно дарувати дорогі подарунки одному сину, тому почали дарувати і нашій сім’ї.

Коли на світ з’явилася наша перша дитина, ми отримали від них у подарунок 50 тисяч гривень, а ось Тарас з дружиною отримали “тільки” ліжечко та ходунки.

Це все ще те, що вони неусвідомлено накидають на нас, що у нас є іпотека та діти, і це мене серйозно турбує. Коли ми зі свекрухою ходили по магазинах перед моїм днем народження, я подивилася на одну сумочку, але не сказала, що вона мені подобається.

Я тільки подивилася на неї і в підсумку мене відлякала ціна.

Але, як я вже писала вище, цю власне сумочку я й отримала в якості подарунку.

Після того, як я побачила подарунок, то стала говорити, що не варто було так витрачатися, то свекруха стала мене переконувати, що я повинна знаходити в житті і радісні моменти, що не варто журитися через цю іпотеку. І якщо я сама не можу себе потішити, то це будуть робити вони.

Коли свекри приходять до нас в гості, приносять повну сумку покупок (шампуні, миючі засоби, м’ясо, фрукти, ковбаси, сири, цукерки, печиво).

Як на мене, це велике приниження з їх боку…

А що з цього приводу скажете ви?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua