fbpx
життєві історії
Ми на вихідних зібралися поїхати до тещі. Живе вона в невеличкому селищі. З чоловіком розлучилася давно, я його й не бачив ніколи, на весіллі його не було. В Ганни Василівни величезний город. Не скажу, що ми ліниві з Марією, але ми тікаємо від метушливого міста в село, щоб трішки відпочити, а не працювати від зорі до зорі. – Ви чого по селу ходите, ще й за ручки тримаєтеся? Соромно мені за вас перед сусідами. Наша молодь так не робить

Ми на вихідних зібралися поїхати до тещі. Живе вона в невеличкому селищі. З чоловіком розлучилася давно, я його й не бачив ніколи, на весіллі його не було. В Ганни Василівни величезний город. Не скажу, що ми ліниві з Марією, але ми тікаємо від метушливого міста в село, щоб трішки відпочити, а не працювати від зорі до зорі. – Ви чого по селу ходите, ще й за ручки тримаєтеся? Соромно мені за вас перед сусідами. Наша молодь так не робить.

– Усі діти приїжджають допомагати, а ви тільки гуляєте за ручку, як діти малі. Краще взагалі до мене не приїжджайте, бо мені в очі сусідам соромно дивитися, — сказала мама.

Ганна Василівна звикла працювати, не покладаючи рук, щоби все виглядало ідеально, щоб сусіди дивилися на її город і нахвалювали. Все під лінійку, рівне і чистеньке.

Дочка із зятем працювали на городі та в саду цілими днями. Мама роздавала команди і навіть не давала хвилини, щоб перевести дух.

Чоловіка у Ганни не було — давно розлучилася. Хоч вона залишилася одна з величезною ділянкою землі, бути гіршою за сусідів їй не хотілося.

Вона хотіла всім втерти носа, але якою ціною?

Діти приїжджали до села та мріяли хоч трохи відпочити.

Міська метушня та побутові проблеми робили свою справу. Але мама не давала — на світанку гнала їх до роботи. За сніданком вона вказувала плани на день.

Марія з чоловіком були не лінивими, але всьому має бути межа.

Невдовзі зятю набридло щотижня полоти грядки, косити траву і всіляко догоджати тещі. Родичка закочувала рукави і все контролювала.

Там не так підвівся, тут не так взяв. Крім цього, мама вічно ставила за приклад сусідську молодь. Вона вважала, що вона більш працьовита і відповідальна, а міські гості аж надто розлінилися.

Одного дня у Андрія терпець увірвався, і він полаявся з тещею.

Марія його підтримала. Вони в нервах і пішли гуляти до лісу.

Спокійна ходьба за ручки у розпал робочого дня дратувала жінку.

Щоденні суперечки та закиди зробили всю справу — діти взагалі відмовилися приїжджати до селища. Вони б раді допомагати матері, але вона помітно перегинає палицю. Молода сім’я купила собі дачну ділянку і там проводить вихідні так, як заманеться. Тепер Ганна Василівна скаржиться сусідам, як їй важко одній живеться. Мовляв, діти покинули, а вона сама не їсть, не п’є, городом займається.

А що ви думаєте з цього приводу? Хто винен в цій ситуації?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!