fbpx

Ми напряглися і за місяць зробили ремонт у новій квартирі, переїхали. Радості не було меж! Вирішили запросити до себе сусідів, які живуть навпроти, щоб познайомитися, може навіть подружитися. Сусідами виявилися дуже приємний дідок і старенька. Ми попили чаю, вони все якось дивно переглядалися, а потім бабуся запитала, скільки років моїй дочці. Я засміявся, було приємно, що дружині роблять такі компліменти. Вранці нас збудив дзвінок у двері. На порозі стояв дільничний поліцейський

Ми з дружиною Катериною вже років п’ять одружені. Почали планувати, як нам поліпшити наше житлове становище.

Довго ходили й дивилися підходящі варіанти і ось, нарешті, недавно купили квартиру в іпотеку у новобудові, у неймовірно гарному районі міста. Ремонт хотіли зробити якомога швидше, щоб не переплачувати і за орендування і вже за нову квартиру. Тому, доклавши всі зусилля, встигли зробити все за місяць.

Всю п’ятницю і всю суботу займалися переїздом і прибиранням, розставленням речей на свої місця, і ось, нарешті, все готово. Щасливі і втомлені, але все ще повні ентузіазму до нового життя, ми вирішили запросити до себе сусідів, які живуть навпроти, щоб познайомитися, може навіть подружитися.

Подзвонили в двері, сусідами виявилися дуже приємний дідок і старенька. Ми попили чаю, вони все якось дивно переглядалися, а потім бабуся запитала, скільки років моїй дочці. Я засміявся, було приємно, що дружині роблять такі компліменти. Сказав, що мені пощастило, і це моя дружина. Старенькі навіть не посміхнулися, допили чай і якось швидко збиратися додому.

Наступного ранку нас збудив дзвінок у двері. На порозі стояв дільничний поліцейський, який попросив пред’явити документи. Ми, сонні і напіводягнені, довго шукали паспорти та свідоцтво про шлюб у ще не зовсім звичної обстановці. Тільки через 20 хвилин зрозуміли, куди ми їх вчора поклали… Тоді правоохоронець подивився на мою дружину, в паспорт, із заздрістю і посміхнувся.

Виявилося, надійшла скарга про те, що я живу з неповнолітньою. Ми довго сміялися. Стало ясно, чому сусіди так швидко вчора розпрощалися з нами.

Моя Катя дуже добре виглядає, це правда. Ніхто не вірить, що їй двадцять вісім років, і вона старша за мене на два роки. Її постійно приймають за студентку і не продають пляшку без паспорта. А якщо ще й відповідно одягнути у підліткове… то взагалі школярка. В ту п’ятницю, коли сусіди заходили в гості, Катя була без косметики і заплела дві косички. Тепер стало все зрозуміло.

Треба бороду збрити, а то раптом всі навколо дійсно думають, що це моя дочка… І зі старенькими треба б порозумітися, а то будуть продовжувати поглядати косо і надсилати до нас поліцейські наряди. Але ось в гості більше їх не покличемо, мало, що їм ще підозрілим здасться. Дивні все ж ці люди похилого віку, чесне слово.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page