У нас єдиний син, яким ми з чоловіком завжди пишалися. Остап добре вчився в школі, закінчив вуз і зараз має хорошу роботу. Ми завжди жили в достатку, тому, коли син ще вчився, купили йому квартиру. У 26 років він одружився і ми були раді, що йому є куди привести молоду дружину.
Але радість тривала недовго. Якось Остап сказав, що батьки Галини наполягають на переїзді до столиці, де можливостей для кар’єрного росту значно більше, ніж в нашому місті. Ми не бачили в цьому ніякої переваги, тому що і тут він мав хорошу роботу, квартиру, та й ми поруч. Я знала, що Оресту не хочеться їхати з рідного міста, але він не смів перечити молодій дружині, яка в той час носила під серцем дитя. І до слова скажу, що Галина вміло цим становищем користувалася.
Коли я запитала, де вони там будуть жити, Орест зам’явся, а потім відповів, що він продав квартиру, щоб купити там. Я була неймовірно здивована цією заявою, оскільки квартира була трикімнатна з сучасним ремонтом і побутовою технікою, а в столиці за ці гроші можна купити тільки однокімнатну.
До того, ж та квартира вже буде їх з дружиною загальна. Виходить, поки батьки Галини жили в своє задоволення, особливо не напружуючись, заробляли тільки на життя, ми зібрали гроші на житло і для їхньої дочки. А тепер якщо вони розлучаться, син залишиться ні з чим і йому доведеться орендувати квартиру або повертатися до нас.
Я це говорю не просто так. Якщо невістка з самого першого року спільного життя шантажує нашого сина тим, що якщо він не погодитися на переїзд, то вона поїде до своїх батьків і він навіть не дізнається, хто у нього народиться син або дочка. Хіба це нормальні відносини?
Зараз ми дуже шкодуємо, що оформили квартиру на Ореста, а не на себе.
Невістка, сама того не розуміючи, зіпсувала життя нашому синові… а в той же час, і нам…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – edziecko
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
