fbpx
життєві історії
Ми не бачилися з моєю подругою Лікою кілька років. І ось нарешті склалося! Ми приятелювали у студентські роки, і потім також, але пізніше вона вийшла заміж за Чеха і виїхала у Європу. А тут Ліка “застрягла” через певні обставини в Києві. Вирішили сходити в дорогий ресторан, бо у обох нормальні статки. Але я навіть уявити не могла, як Ліка поведе себе в ресторані! Ну як можна бути такою?

Ми не бачилися з моєю студентською подругою Лікою кілька років. І ось нарешті склалося! Вирішили сходити в дорогий ресторан, бо у обох нормальні статки. Але я навіть уявити не могла, як Ліка поведе себе в ресторані! Ну як можна бути такою?

Сьогодні ми ходили з подругою Лікою в ресторан. Ми приятелювали у студентські роки, і потім також, але пізніше вона вийшла заміж за Чеха і виїхала у Європу. І ось нарешті випала нагода зустрітися, Ліка “застрягла” через певні обставини в Києві. Вирішили сходити в дорогий ресторан, бо в обох нормальні статки.

Ви не увляєте, як мене здивувало її зневажливе, ні, навіть презирливе ставлення до обслуговуючого персоналу! Дівчинк-офіціантка принесла нам меню, а подруга сиділа і все фиркала на неї, відпускала в її сторону безпідставні зауваження. Наприклад, говорила зневажливо:

– Якщо хочеш хороші чайові, повинна ноги мої лизати! Якщо не сподобається, як ти працюєш – не отримаєш від мене ні копійки!

Або наприклад, що такій жебрачці, як вона, тільки і сподіватися на хороші чайові.

Природно, дівчинка-офіціант рознервувалася. Принесла нам тацю і трохи вина сплеснула на скатертину. І тут Ліку прорвало!

Обізвала вкриворукою, ляпнула, що її батькам слід від неї було позбутися ще до її народження, адже від такої, як вона, толку в житті немає.

Я спробувала заспокоїти приятельку, але Ліка сказала, що з черню тільки так потрібно і розмовляти.

А вона сама хто така? Народилася вона в якомусь Богом забутому селі в бідній родині. Приїхала в місто, вивчилася спочатку на маляра і влаштувалася на будівництво. Потім вже – в університет, де ми і познайомилися. В чкійсь компанії зустріла свого чеха, якби не він, так би і фарбувала стіни фарбою, бо з універу її на третьому курсі відрахували. Та чез той відкрив в україні невеличкий, але прибутковий ковбасний завод, лише завдяки цьому Ліка й видряпалася зі злиднів, вони виїхали, але підприємство їхнє приносить гарні гроші.

Я ж народилася і виросла в заможній родині. Батько з дитинства прищеплював мені повагу до всіх людей навколо, в тому числі і до тих, хто працює в сфері обслуги. Він завжди говорив, що тільки недостойна людина стане принижувати оточуючих. Він говорив так:

– Запам’ятай, доню, тільки чернь буде шукати навколо чернь і хизуватися своїм достатком. Людині, яка щось із себе представляє, ні до чого доводити це оточуючим. І така людина навколо себе завжди буде бачити таких самих людей, як вона сама. Кожен заробляє гроші, як може. І будь-яку працю потрібно поважати. І не важливо, ким працює людина, головне щоб була особистістю. А людина при грошах може виявитися і базарної бабою.

Тепер, дивлячись на свою колишню подруну Ліку, я слово в слово згадала сказане батьком. І так, вона відтепер для мене – колишня подруга.

Передрук без гпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook