Я думала, що за своє життя вже усе побачила. Але ні, помилилася – не все!
– Ти моя залотусиккк солодкий, йди до мене я тебе поцілюю, – так зустрічає мого 29-річного чоловіка його матір, коли ми заходимо до неї в гості. І бере його за щічки. Це мужика, під 190 см і 140 кг ваги!
Ми одружені вже майже рік і останнім часом мене стало все більше і більше дратувати його надмірна прихильність до своєї матері. Коли ми з ним зустрічалися, мене це спочатку навіть якось радувало, що так добре до неї ставиться, що така щира сім’я
Потім, придивившись, я зрозуміла, що все не так чудово, як хотілося б, мене це стало дратувати. Але я сподівалася, що ось одружимося і все стане по-іншому. Все-таки одружений чоловік, глава сімейства, як-ніяк!
Одружилися, живемо окремо, але свекрухи як було багато в нашому житті, так і є.
Вона постійно дзвонить моєму чоловікові, по кілька разів на день. Ну це добре, але мене просто нервує той факт, що якщо я питаю його, як у нього на роботі йдуть справи, то він може просто відповісти «Нормально».
Зате своїй мамі розказує все в подробицях, до найдрібніших, буквально кожен свій крок – як відпрацював, що обідав, як там колеги, що так начальство, ну ВСЕ розжовує їй! А потім ще слухає дві години її цінні вказівки, як і що робити завтра.
Або, наприклад, я примчала з роботи, по дорозі закупила продукти, прибігла вся змучена, щоб встигнути швидко до його приходу зробити вечерю. Приходить, я як раз закінчую готування, а він: «ти не напрягайся, я вже у мами поїв». Німа пауза… Ну нормально?
Коли ми приходимо до неї в гості, вона може годинами розповідати про нього, як вона його народжувала, як він пах молочком, як вона мила йому попку, як міняла йому памперси…
Сюсюкається з ним, розмовляє з ним, як з 3-х річним, а мене після цього всього навіть перестає подобатися чоловік. Адже я, виходячи заміж, хотіла бачити перед собою дорослого чоловіка, а не ляльку.
Коли я часом відчуваю себе не дуже добре, температура або застудилася – так я «перебільшую», я «скиглійка». А як тільки варта його матері поскаржитися на здоров’я, так все – це трагедія вселенського масштабу, тут же викликається таксі і він мчить рятувати маму!
Нещодавно, випадково вона проговорилася, що перш, ніж дати добро на наше весілля – він з нею сто раз радився, вона довго до мене придивлялася, поки схвалила його вибір.
Нещодавно мій чоловік заговорив про дітей, що не проти, щоб я йому народила. А я, дивлячись на все це, не сильно то і хочу вже. Я вже уявляю, що мамою нашій дитині буду не я, а його мати. Що все буде робитися так, як сказала вона, а моє слово не матиме жодної ваги. І мені стає страшно…
Сиджу і думаю… зрозуміло, що мама це мама, що це найважливіша людина для кожного, що я йому не заміню мати та й не прагну до цього, але так хочеться стати для нього головною людиною, адже живе він вже зі мною, зі мною «і в горі, і в радості, до кінця днів своїх»…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
