Ми одружувалися з Максимом з великого кохання, але коли в нас вже була одна дитина, а я була при надії другою, дізналася про неземне кохання чоловіка.
Він сказав, що я кругла, як бегемот, який не розвивається, і поговорити зі мною нема про що, і дивитися неприємно. А його нове кохання – сама досконалість.
У Максима одна квартира та та мамою подарована, а коли я намагалася відкрити свій бізнес, він не допоміг нічим.
Розлучилася я з ним. Він гордо, коли йшов, забрав усю готівку, моє золото і поїхав на моїй машині. Я залишилася взагалі ні з чим, той бізнес розвалився, бувало, що і продукти не було на що купити.
Колишній чоловік розважався зі своєю новою обраницею, одні насолоди. І ось минуло сім років. У мене міцний новий бізнес, кілька об’єктів власної нерухомості, коханий чоловік поруч, який повноцінно замінив дітям батька.
А колишнього чоловіка аж пересмикує від заздрості, як мене бачить. І все мене поливає, тепер вже вигадує, що цей бізнес я в нього забрала, чудово знаючи, що я почала будувати його через кілька років після розлучення. У мене маленький цех з пошивки елітних костюмів в Хмельницькому, і справи йдуть добре.
Ось така моя життєва історія. Я не шкодую, що він пішов. Такий чоловік поруч ще гірше, ніж жодного. У мене є кохана людина, але заміж я не поспішаю. І не тому, що маю двох дітей, просто мені так комфортно. нарешті зараз я повністю задоволена своїм життям.
Навіть зараз, у такі непрості часи, мій бізнес приносить дохід, я плачу податки нашій країні – а, значить, все це не дарма зі мною сталося. Всім гармонії, перемоги і мирного неба!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір
- Виникло серйозне непорозуміння з дочкою. Скільки можна! Так, мені 67, я збираюся заміж, виселити квартирантів зі своєї квартири та переїжджати туди з Романом. Я виконую обов’язки домробітниці та няні і при цьому не отримую жодної віддачі натомість