Знаєте, не можу промовчати. Я не буду говорити, як звуть маму мого чоловіка, але про сам випадок напишу.
Ми оце тільки зараз виїхали з синочком 4-х років з Одеси до неї в Тернопіль. Дуже у нас тривожно вже. Чоловік мій у теробороні в Одесі залишився.
Мама чоловіка живе разом з моєю зовицею, молодшою сестрою чоловіка Уляною у приватному будинку у передмісті Тернополя. У них є вільна кімната, у неї мене і поселили з Юрасиком. Місця вистачає, всі ми ладнаємо, у мене зі свекрухою завжди були добрі взаємини.
І ось вчора, на третій день після нашого приїзду, коли ми трохи видихнули і оговталися, я вирішила взяти сина і прогулятися містом. Мама чоловіка виявила бажання скласти нам компанію. Ми були тільки «за».
Коли малий набігався досхочу з дітками на майданчику, коли всі ми вдосталь находилися, я запропонувала всім зайти до кафе.
Справа у тому, що я так давно не виходила нікуди, окрім як за необхідними покупками в магазин чи в аптеку. Я так скучила за нормальним мирним життям… А тут, в Тернополі, всі майже таким живуть. Люди ходять у кав’ярні, спортзали і таке інше.
На мою пропозицію свекруха якось піджала губи, але я цьому спочатку не надала значення.
Сіли ми за столик, я замовила собі каву і круасан, а Юрчику какао і еклерчик. Свекруха нічого не захотіла, я здивувалася, але її справа. І ось коли нам принесли замовлення і ми з малим почали смакувати, мама могол чоловіка не витримала і на всю кав’ярню заявила:
– Лідо, ти що. Ну як так можна. Скільки людей потребують, а ти круасани дозволяєш собі і Юрку такий дорогий десерт!
Я ледь не поперхнулася. Мені стало зле. Я допила каву і відсунула від себе залишок круасану. Чекали мовчки, поки малий доїсть, а дорогою додому вона мені знову розповідала, що я не права. Тобто, коли інші так роблять, живуть і хоч трохи намагаються радіти життю – то нічого, а мені і моїй дитині – не можна…
Увечері, щоб ви розуміли, зовиця замовила додому піцу і вони з її подругою, яка прийшла до неї в гості, зачинилися в Уляниній кімнаті.
Я вирішила повернутися в Одесу. З мамою чоловіка я жити не зможу, а орендувати окреме житло ми не потягнемо.
Лідія М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фто ілюстративне, Ibilingua.com.
