Ми переїхали в нову квартиру. Більше п’яти років тулилися в малесенькій однокімнатній з двома дітьми, а тут такі хороми. Вже другий день я розпаковувала наші речі. І вже ближче вечора постукали в двері. – Сусіди, ви мабуть заморилися з переїздом. Давайте сьогодні посидимо у нас – познайомимось по ближче. – Відмовити було якось не зручно. Я поклала в пакет солодощів для їх дітей, та й пішли
І ось довгоочікуваний переїзд, тулилися в однокімнатній квартирі з двома дітьми. Квартиру отримали службову, двокімнатну, дуже простору. Та й на превеликий подив, сусіди через стінку, виявилися знайомими людьми, чоловік з сусідом разом служили перший контракт.
Сім’я була не погана, теж маленькі діти. Ми розбирали речі, як постукала сусідка, і покликала на вечерю. Мені було не по собі, адже для мене це була абсолютно не знайома жінка. Але чоловік сказав, збиратися, треба бути люб’язними, та й Роман не бачив товариша по службі дуже довго.
Стіл був накритий, картопля, котлетки, якісь пару салатиків і щось з випивки.
Мені було ніяково, що ми прийшли з порожніми руками, тільки дітям зібрали якісь солодощі. Після вечері, нам подякували, що ми прийшли, і натякнули, що нам пора йти.
У нас в родині, так не прийнято, якщо гості прийшли, то вони самі знають, коли їм пора збиратися, але нас поспішно почали проводжати додому.
Мені було незвично, ну може, трохи, неприємно. На наступний день, сусідка знову прийшла, а у мене завали, і потрібно все розбирати по своїх місцях, вона посиділа трохи, запропонувала тепер зібратися у нас, закріпити дружбу, ну і новосілля все-таки.
Поговорила я з Романом, він був не проти. Мені ніколи було готувати страви, тому я замовила чотири великі порції ролів, креветок, і ще різної закуски, і до неї – щоб догодити, влетіла при цьому, не в малу копієчку.
Ми відкладали гроші на покупку машини, і для нас такі вечері були дуже рідкісними. Сусіди сиділи до пізньої ночі, поки все не скінчилося, діти вже заснули, а вони завели розмову, щоб ще трохи посидіти.
Ну нічого собі, подумала я. Тільки вчора нас випроваджували зі свого дому, була якась образа. У мене була пляшка домашнього вина, і ще щось з закуски в холодильнику. Сиділи поки і це вино не скінчилося, я вже почала говорити потихеньку чоловікові, що вже пізно. І було зрозуміло, якби ще було що-небудь, то “вечеря” б тривала.
Сусіди пішли, а якийсь осад все одно залишився в душі. Через тиждень вони знову покликали нас на вечерю, але я придумала, що ми не можемо, що я сказала уже не пам’ятаю. Може це моя думка, але я дуже не люблю хитрих людей. Я завжди рада гостям, але зрозуміла одне, що потрібно вести себе так, як поступають зі мною.
Ось що ви порадите в такій ситуації?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
