fbpx

Ми пів року тому забрали до себе з Донеччини бабусю чоловіка. Свекри за кордоном, і до них Галина Богданівна їхати відмовилася. Спочатку я обожнювала бабусю чоловіка, були як подружки. У нас маля півтора року. Почала настільки дратувати, просто немає сил. Шум з 6 ранку, мікрохвильова пічка гуде, прання з самого ранку, коли всі сплять, поки спить дитина починається миття посуду, миття підлог

Із чоловіком Тарасом ми разом п’ятий рік, є дитинка півтора року. А пів року тому ми забрали до себе з Донеччини бабусю чоловіка. Свекри за кордоном, і до них Галина Богданівна їхати відмовилася.

У мене бабусі вже живої немає, тому спочатку я обожнювала бабусю чоловіка, вона навіть на якийсь час замінила мені мою бабусю, були як подружки. Але поступово все почало змінюватися, виникли непорозуміння.

Щиро кажучи, галина Богданівна Почала настільки дратувати, просто немає сил. Шум з 6 ранку, мікрохвильова пічка гуде, прання з самого ранку, коли всі сплять, поки спить дитина починається миття посуду, миття підлог, ніби спеціально шумить, а коли дитина не спить ніхто нічого не робить.

У мене складається таке враження, ніби навмисно це робиться, все їй треба знати – куди йдеш, що купили, куди гроші витратили й таке інше.

Розумію, що не можна так, таки літня людина, але вже немає сил. Не хочеться приходити додому, зайвий раз виходити з кімнати і взагалі хочеться не бачитися з бабусею, але подітися поки що нікуди, тому доводиться терпіти це все.

Як бути? Допоможіть порадою. Я вже думала про будинок перестарілих, але ми оплачувати його не зможемо, свекрам воно теж не треба, та й галина Остапівна туди не погодиться.

Фото – спеціально для ibilingua.com.

Передрук без посилання на ibilingua.com забаронено.

You cannot copy content of this page