Ми провели свекра в останню путь в суботу. Тамара Василівна заводила так, що позаздрить навіть актор зі стажем. Після церемонії всі найближчі направились в кафе, щоб згадати Віталія Павловича добрим словом. Свекруха кудись відлучилася, а я випадково почула розмову сусідок. Але найгірше те, що я й сама такої думки.
З першого ж дня знайомства зі своєю свекрухою, я зрозуміла, що ми ніколи не порозуміємося з нею. Я з подивом дивилася на чоловіка моєї свекрухи і думала: який же він, бідний біля неї.
Вона ж сама вигадує проблему там, де її немає, сама починає злитися, і робить довкола всіх винними.
Потім свекор несподівано пішов з життя. Після прощання, коли ми згадували свекра, усі між собою перешіптувалися, що то Тамара Василівна його на той світ відправила. І, що цікаво, це думка не одної людини, а дуже багатьох людей. І я з цим була цілком згодна.
Як же неприємно йому було чути, що він “козлик”, який зіпсував життя своїй дружині! А чим він їй це життя зіпсував? Мій свекор був дуже спокійною людиною. Він усе життя пропрацював на заводі, любив ремонтувати машину, іноді брав чарку до рук із мужиками в гаражі та дуже любив читати книги. Всю свою зарплату він віддавав дружині. Хіба він був поганий чоловік? Ні! Він був прекрасним чоловіком та батьком. Як він взагалі її терпів стільки років?
І ось тепер свекруха залишилася сама. Із нею ніхто не хоче спілкуватися: ні сусідки, ні інші родичі. Подруг у неї нема. Була одна, але вона і з нею примудрилася зіпсувати стосунки. Молодший брат мого чоловіка живе в іншому місті і тому всю свою увагу тепер приділяє свекруха нам і нашій сім’ї.
Їхати їй до нас від свого будинку лише п’ять зупинок і тому вона приїжджає до нас щодня.
Спочатку Тамара Василівна просто говорила, що їй сумно та нудно після відходу чоловіка. Я включала чайник і ставила на стіл те, що я мала до чаю. А свекруха казала:
– А що ти мене нормально не погодуєш? Що тут у тебе? Суп! Ой, який не смачний, чимось так чути від нього! І ти цим своїх дітей годуєш і мого сина? А що це у тебе печиво таке сухе? Скільки йому днів? Ти що нового нічого не могла купити? Ти ж знала, що я сьогодні до вас у гості приїду!
Потім свекруха пила чай, включала телевізор і починала дивитись новини. Вона все коментувала і постійно була не задоволена. Я просто мовчала і не сперечалася з нею, але вона продовжувала вигукувати. Я від цього вереску дуже втомлювалася.
Я зараз тимчасово не працюю. Після цієї ситуації в Україні та світі у нас половину колективу скоротили. Свекруха через це дуже злитися на мене: вимагає, щоб я влаштувалася на роботу хоча б прибиральницею.
Але навіщо? Чоловік у мене добре заробляє. Так, ми заощаджували, але ми не голодували. А свекруха злиться: її син працює, а я тут сиджу вдома, нічого не роблю.
Ми нормально харчуємось. Просто я не вважаю за потрібне на честь приходів свекрухи, які відбуваються щодня, влаштовувати бенкет. Не подобається мій суп – нехай не їсть.
Потім приходить зі школи мій син, я забираю доньку із садка.
І свекруха знову починає злитись: онука дуже худа і погано розмовляє, онук неакуратний і займається всякою дивиною. Краще б вона натомість, просто пограла з ними! А то постійно чіпляється.
Потім приходить чоловік із роботи. Він шукає будь-яку причину, аби не спілкуватися зі своєю мамою. Він намагається піти в іншу кімнату і вдає, що спить.
Свекруха знову до мене чіпляться:
– Ось бачиш, що ти з моїм сином зробила! Він уже ледве додому приходить!
А потім вона йде додому і наступного дня все починається знову. То вона купить якусь дивну сукню для онуки в секонд-хенді, то просто проходить повз і заходить у гості.
Вона дзвонить за десять хвилин до того, як прийти, і якщо я не придумаю привід, щоб відмовити їй у візиті, то вона вже на порозі моєї квартири.
– Ой, що це у тебе тут за запах?
У нас вдома живе лише папуга, і він не може смердіти.
– А чому ж у тебе скрізь так брудно? Ти ж дома сидиш! Ти чому не прибираєш?
Я все це терплю поки що, але не знаю, наскільки у мене вистачить сили. Мені мої подруги радять взагалі не брати телефон, не відчиняють двері свекрусі, але я так вчинити не можу. Це все-таки мама мого чоловіка.
Я свого чоловіка дуже люблю і не хочу бурі у домі. Що ж мені робити зі свекрухою?
Я у такій обстановці жити вже більше не можу!
Фото ілюстративне
