fbpx
життєві історії
Ми прихистили моїх батьків, бо вони жили в Чернігові, а ми з чоловіком живемо на Львівщині, звідки він родом. Але тепер мої мама й тато почувають себе господарями в нашій оселі, а найбільше мене не влаштовує, що вони втручаються у виховання нашої дитини, і говорити з ними марно, “вони ж краще знають”. Мама на сніданок смажені пельмені готує

Так сталося через зрозумілі обставини, що ми прихистили моїх батьків, бо вони жили в Чернігові, а ми з чоловіком живемо на Львівщині, звідки він родом.

Ми з Андрієм живемо окремо, придбали вже у шлюбі двокімнатну квартиру. Одну кімнату зараз віддали моїм батькам, а чоловікові у селі в  іншому районі мешкають.

Спочатку якось все нормально було, але не довго. Тепер мої мама й тато почувають себе господарями в нашій оселі, а найбільше мене не влаштовує, що вони втручаються у виховання нашої дитини, і говорити з ними марно, “вони ж краще знають”.

Мама на сніданок смажені пельмені готує.

Мої батьки вже пенсіонери, постійно вдома, всі дні вони оточують надмірною увагою нашого трирічного синочка, який піде у садочок лише восени.  Весь час вони проводять лише з онуком. Для них все інше стало неважливим.

Все це не могло нас не тішити, якби вони, як я вже сказала, не втручалися у виховання дитини. Мама постійно робить мені зауваження щодо цього. Послухати її, то виходить, що я зовсім не люблю свою дитину і не вмію з нею поводитися. доглядати, готувати і годувати.

Все вірно тільки так, як це робить мама і тато їй підтакує. Малому все дозволено, і якщо я щось забороняю, одразу ж втручається моя мама і дозволяє, та ще й при ньому робить мені зауваження.

Я намагалася пояснити, що так робити не можна, але почула у відповідь: “Тебе ж ми зуміли виховати! У нас досвід, ми старші і краще знаємо”. Вони забули, що я не була домашньою дитиною, не захоплювалася бісероплетінням та вишиванням, і що мене не няньчили дідусь із бабусею, бо в мене їх не було.

Поки батьки працювали, я була в дитсадку, де нас навчали слухати батьків та вихователів, а не робити так, як хочеться. Але батьки, особливо мама, вважають, що вони найбільше люблять дитину і знають, що правильно, а що ні.

більш того, мама перехопила у мене кухню і годує тепер нас всіх не зовсім тими стравами, до яких ми звикли. Ми теж не зовсім правильні, любимо і піцу, і булочки іноді. але переважно намагаємося харчуватися правильно. Малий взагалі ранками був привчений їсти вівсянку, інші каші, сир з фруктами і йогуртом, омлетики парові. Мама ж – уявіть! – запросто готує на сніданок трирічній дитині смажені пельмені чи яєчню зі шкварками.

Нещодавно ми не витримали і серйозно поговорили з батьками. Сказали, що якщо так буде й далі, то ми поїдемо зі своєї квартири, наймемо окрему або поїдемо до батьків Андрія.

І що? Замість зрозуміти, що вони неправі, батьки дуже образилися. Вважають, що ми їх не розуміємо та не цінуємо турботу про дитину і про нас.

Я люблю імамумй тата, не хочу з ними сваритись, але як їх переконати, що ми батьки і маємо право виховувати свою дитину як вважаємо за потрібне? І що ми любимо його не менше, але на деякі речі у вихованні і харчування дивимося зовсім інакше.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.