Ми спершу жили з батьками Сашка, але одного дня його мама нас ощасливила. – Ви можете поселитися в одному з будиночків бабусі. Там якраз орендарі з’їжджають. – Ми були, не те слово, щасливі. Одразу ж взялися за косметичний ремонт. Одного дня, коли Сашко був на роботі, в двері задзвонила бабуся, Тамара Павлівна. Я не відчинила. А вона миттю давай онука набирати.
Більше не можу про це мовчати! Ми із чоловіком живемо разом вже протягом п’яти років. Кохаємо один одного, дитину виховуємо. Проживаємо окремо, хоча спочатку ми жили в батьків Сашка, потім у моїх. А винаймати житло не було на що.
Якось його мати висунула пропозицію поїхати в будинок до його бабусі. У неї їх два – один вона здає в оренду, а у другому живе. Саме в цей момент орендарі поїхали. Ми з радістю прийняли таку пропозицію та стали заселятися. З того моменту все й пішло наперекосяк.
Його бабуся почала приїжджати до нас майже щодня. Стала вказувати, яке має бути прибирання, де меблі як переставити. Я спочатку мовчала, але чоловікові сказала, щоб він поговорив з нею як слід. І щоби попросив не приїжджати так часто.
Він усе їй висловив, Тамара Павлівна образилася, але засвоїла та відповіла, що погоджується. Приїжджала лише на вихідні. Я гадала, що все закінчилося.
Минув рік і ми відгуляли весілля. Нам подарували гроші, на які ми збиралися ремонтувати будинок. Ось тут і почалося. Ця жінка влізла у кожний момент, керувала ремонтом. То шпалери не ті ми придбали, то лінолеум не того кольору. Наприкінці вона почала обурюватися на тему того, що я домовилася перенести лічильник води в інше місце.
Тамара Павлівна зателефонувала мені і почала говорити, що я не маю права розпоряджатися лічильниками в її будинку, що це взагалі не моя справа і щоб я не лізла, куди не слід. Я на той момент уже була при надії. Тому я передала слухавку в руки чоловіка і сказала голосно, щоб я ніколи більше не бачила цю жінку. З того моменту вона не дзвонила протягом пів року до появи на світ дитинки.
Згодом Тамара Павлівна приїхала, я тоді сама була вдома і просто не відчинила їй двері. Вона набрала Сашка і почала питати, на що це я образилася? Начебто причин для того не було жодних.
З того часу ще рік минув, а вона все продовжує доводити та керувати, що готувати, скільки разів на тиждень прибирати та влазить у виховання дитини. Дратує, не те слово. Я не знаю, як мені спілкуватися з нею.
Порадьте, що робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне
