Ми так давно мріяли про свою квартиру. Два роки після весілля жили у Ніни Антонівни, потім ще два на орендованій, і коли дізналися, що наша сім’я в найближчий час збільшиться, вирішили брати в кредит свою рідненьку. Під час переїзду на лавочці під будинком сиділа бабуся. Ех, якби ж ми знали, куди вляпалися
Знайомі розповіли про свої стосунки з сусідкою знизу. Їм можна тільки поспівчувати, втім, як і бабусі.
Переїхали чоловік з дружиною в нову квартиру років 5 назад. Через пару років народилася дитина. Звичайно, плач немовляти днями-ночами не дуже комусь подобається, особливо якщо шумоізоляція ніяка.
Ось тоді і стали псуватися стосунки з сусідкою знизу. Бабуся живе одна, і одне з її основних занять – дивитися телевізор.
Ще можна сидіти на лавочці біля під’їзду (воно й зрозуміло, ходити людям похилого віку у нас абсолютно нікуди, хіба що в кінотеатр, та хіба ж вони туди підуть – навіщо, фільм вдома безкоштовно подивляться).
Зустрічаючись, сусіди вислуховували взаємні претензії і доводи і розходилися, незадоволені один одним. Батьки вважали скарги жінки надуманими або завищеними, бабуся була незадоволена постійним шумом, що доноситься зверху.
Підростаючи, синочок почав вивчати світ навколо. Тупіт маленьких ніжок було чути звідусіль, а як же інакше? І ось одного разу у відповідь пролунав стук. Знизу.
Сімейна пара здивувалася, але спочатку не надала значення – хіба мало що там роблять, у багатьох квартирах молоток час від часу чути. Стуки стали повторюватися із завидною регулярністю, іноді навіть в нічний час, лякаючи мешканців квартири, що лежать в ліжках.
Правда, удари були нетривалими. А знаєте, чому? Випадково якось з’ясувалося. Чоловік (сусід зверху) виходив з дому, а до сусідки заходив син, який живе окремо – двері відчинилися навстіж.
Бабуся стояла на табуретці і била ручкою швабри в стелю. До речі, в квартирі, куди вона намагалася достукатися, нікого не було… Що вже їй там привиділося, хто його знає, шуміти-то не було кому…
Ось чому стуки не тривають довго – у бабусі просто не вистачає сил стояти, намагаючись дотягтися до стелі, тримати в руках швабру і стукати так, щоб було чутно шкідливим сусідам.
Після цього взаємне роздратування досягло максимуму. Сім’я зверху вважає, що у бабусі старечий маразм, постійно калатає без причини. Не раз висловлювали старенькій: “Бабусю, та не стукайте ви в стелю! Ніхто у нас не шумить!”
Синочка просили, як могли, щоб не тупав. Навіть намагалися показувати квартиру – порожню (дитина в дитячому садку) і з виключеною побутовою технікою – нічому і нікому відтворювати шум. Ні, не переконали.
Сусідка знизу все одно переконана, що гуркочуть мало не навмисно, провокуючи конфлікт і не намагаючись усунути причини звуків. І поясненням не вірить.
Шумлять, і все тут! Ще й каже: припиняйте, а то гірше буде! А ті й не сумніваються, що далі буде гірше…
Налагодити стосунки не виходить. З’їжджати сусідам зверху, чи що…
Хорошого дня всім!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
