Не приїхала Орися і щоб попрощатися зі своєю свекрухою. Мені б таке і не приснилося.
Стільки Стефа тій дитині добра зробила. Прийняла в своєму домі, як рідну дитину, онуків няньчила і на ось таку старість заслужила.
Мені слів бракує, щоб все це описати. Але найбільше я хвилююсь за самого Петра. Як він тепер собі сам в житті раду дасть?
Стефа, моя рідна сестра. Вона була старша за мене на вісім років. В сім’ї нас було четверо.
Лише ми дві так і залишилися після заміжжя жити в селі, де народилися.
Я в кінці села, пішла за невістку, а Стефа залишилася в батьківському домі.
Батьки наші важко працювали, тому рано полинули на небо. Чоловік Стефи також ще п’ятдесяти не мав, як відійшов від нас.
Залишилась вона лише з сином. Нам з чоловіком Боженька дітей не дав, тому допомагала я Стефі з сином, до того ж я хрещена мама Петрика.
Одружився наш Петро на дівчині з дитячого будинку. Скромною була Орися, гарно вихованою, хоч і не легко їй без батьків жилося.
Стефа прийняла невістку, як рідну дитину в своєму домі. Догоджала, як могла. І їсти готувала і прибирала, а коли діти з’явилися, то і няньчити допомагала.
Петро працював на будові, дах є над головою, тому жили ніби й добре, двійко діточок нажили.
І все б добре було, якби не 24-те…
Дочка Петра і Орисі вже школу закінчила, а син навчався на той час в шостому класі.
Взяла вона їх і чкурнула через Польщу в Німеччину і до сьогоднішнього дня не повернулася.
Моя Стефа так собі все це близько сприйняла, що син один залишився, що занедужала, і так і не вийшла з того стану.
Ми телефонували Орисі, просили, щоб приїхала сама на прощання і онуків привезла, яких Стефа так любила. Але не послухала Орися.
Сказала, якщо вона повернеться, то більше ми її не відпустимо. А в неї там нове життя і повертатися до Петра вона не планує.
Як тепер мені допомогти похреснику. Він закинув роботу, пильнує друзів і шинок. Світ йому без дружини не милий.
Як могла так вчинити Орися? Невже не кольнуло її в той час, як ми зі Стефою прощалися?
Навіть боюсь подумати, що буде з нашим Петром. Йому дружина потрібна, щоб тримала його в руках.
Пропаде ж чоловік…
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
