fbpx

Ми телефонували Орисі, просили, щоб приїхала сама на прощання і онуків привезла, яких Стефа так любила. Але не послухала Орися. Сказала, якщо вона повернеться, то більше ми її не відпустимо. А в неї там нове життя і повертатися до Петра вона не планує. Як тепер мені допомогти похреснику. Він закинув роботу, пильнує друзів і шинок. Світ йому без дружини не милий. Як могла так вчинити Орися? Невже не кольнуло її в той час, як ми зі Стефою прощалися?

Не приїхала Орися і щоб попрощатися зі своєю свекрухою. Мені б таке і не приснилося.

Стільки Стефа тій дитині добра зробила. Прийняла в своєму домі, як рідну дитину, онуків няньчила і на ось таку старість заслужила.

Мені слів бракує, щоб все це описати. Але найбільше я хвилююсь за самого Петра. Як він тепер собі сам в житті раду дасть?

Стефа, моя рідна сестра. Вона була старша за мене на вісім років. В сім’ї нас було четверо.

Лише ми дві так і залишилися після заміжжя жити в селі, де народилися.

Я в кінці села, пішла за невістку, а Стефа залишилася в батьківському домі.

Батьки наші важко працювали, тому рано полинули на небо. Чоловік Стефи також ще п’ятдесяти не мав, як відійшов від нас.

Залишилась вона лише з сином. Нам з чоловіком Боженька дітей не дав, тому допомагала я Стефі з сином, до того ж я хрещена мама Петрика.

Одружився наш Петро на дівчині з дитячого будинку. Скромною була Орися, гарно вихованою, хоч і не легко їй без батьків жилося.

Стефа прийняла невістку, як рідну дитину в своєму домі. Догоджала, як могла. І їсти готувала і прибирала, а коли діти з’явилися, то і няньчити допомагала.

Петро працював на будові, дах є над головою, тому жили ніби й добре, двійко діточок нажили.

І все б добре було, якби не 24-те…

Дочка Петра і Орисі вже школу закінчила, а син навчався на той час в шостому класі.

Взяла вона їх і чкурнула через Польщу в Німеччину і до сьогоднішнього дня не повернулася.

Моя Стефа так собі все це близько сприйняла, що син один залишився, що занедужала, і так і не вийшла з того стану.

Ми телефонували Орисі, просили, щоб приїхала сама на прощання і онуків привезла, яких Стефа так любила. Але не послухала Орися.

Сказала, якщо вона повернеться, то більше ми її не відпустимо. А в неї там нове життя і повертатися до Петра вона не планує.

Як тепер мені допомогти похреснику. Він закинув роботу, пильнує друзів і шинок. Світ йому без дружини не милий.

Як могла так вчинити Орися? Невже не кольнуло її в той час, як ми зі Стефою прощалися?

Навіть боюсь подумати, що буде з нашим Петром. Йому дружина потрібна, щоб тримала його в руках.

Пропаде ж чоловік…

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page