fbpx
життєві історії
Ми тоді з Валерою вже й спати полягали, як дзвінок в двері. Звісно, що відкривати близько дванадцятої ночі, пішов чоловік, а я затамувавши подих, вслухалася в кожне слово Валери і чужої мені людини. З цього дня в домі стали з’являтися дивні, і геть незрозумілі мені речі. – Що це таке? А найцікавіше, від кого?, – тицяючи мені в обличчя записку, яка лежала поруч з квітами, говорив чоловік. А наступного дня під подушкою він знайшов куди цікавішу “річ”

Ми тоді з Валерою вже й спати полягали, як дзвінок в двері. Звісно, що відкривати близько дванадцятої ночі, пішов чоловік, а я затамувавши подих, вслухалася в кожне слово Валери і чужої мені людини. З цього дня в домі стали з’являтися дивні, і геть незрозумілі мені речі. – Що це таке? А найцікавіше, від кого?, – тицяючи мені в обличчя записку, яка лежала поруч з квітами, говорив чоловік. А наступного дня під подушкою він знайшов куди цікавішу “річ”

Свою кращу подругу я сприймала як сестру, настільки ми з Миросею були близькі. Дружили з нею з самого дитинства, Мирося навіть стала мамою хресною для мого сина. Хто б міг подумати, що з роками наша дружба перетворитися ні в що інше, як суперництво.

Я вийшла заміж за Валеру, але Мирослава весь час мені наголошувала, що Валера мені не пара. Нібито одного разу я побачу, що він не той, ким є насправді і взагалі, я буду з ним нещасна. А я не розуміла, в чому справа, адже Валера сильно мене любив. В нього не було шкідливих звичок, гроші ніс додому, постійно дарував квіти і подарунки. Це тільки зараз я згадую, з яким незадоволеним поглядом Мирослава дивилася на мене, коли бачила, що Валера приніс мені черговий букет моїх улюблених ромашок.

Прожили ми кілька років у шлюбі, а Мирослава все твердила одне й те саме. І ось одного разу такий випадок – приносять мені квіти з запискою, і все це трапляється близько дванадцятої ночі. І ці квіти, звісно ж, забирає у кур’єра чоловік. Яка “буря” дома була, словами не передати. Але ж я то ні в чому не винна, адже сама не розумію, від кого вони, Валеру ніколи в житті не зраджувала.

Помирилися, через тиждень знову квіти з запискою, в якій написані доволі дивні “близькі” фрази. І знову “буря” в домі. Так було кілька разів, я вже навіть не знала, що мені робити.

А потім чоловік знайшов в будинку, в нашому ліжку, під моєю подушкою “сімейки”, це були не його. Від побаченого у мене відвисла щелепа, адже я нікого в будинок не водила. Ну був брат мій пару днів тому. Я так і подумала, що брат. Він приїхав, чоловік викликав його мало не на допит, чи це його “річ”. Брат сказав, що його, а потім мені на вухо повідомив, що “річ” не його, але щоб я перестала крутити шури-мури з любовниками у чоловіка під носом. Що мені було думати?

А кінцевим результатом наших лайок стала моя зустріч з директором компанії, в якій я працювала, в ресторані. Хтось анонімно зателефонував Валері і сказав, що я зустрічаюся зі своїм “новим коханням”. Чоловік приїхав, щоб показати своє “невдоволення” моєму шефу, а мені сказав, що подає на розлучення. В сльозах я повернулася додому, а його речей вже немає.

Дзвоню кращій подрузі, вся в сльозах, а Мирося мені каже, що Валера мій показав нарешті своє справжнє обличчя. Що хтось їй казав, нібито у нього є якась мадам і всі ці лайки були заради того, щоб кинути мене. На душі так стало важко. Я розійшлася з коханим чоловіком, хоча нічого поганого не зробила.

Через три місяці я тільки дізналася, що чоловік мій живе з моєю найкращою подругою, Мирося ще й при надії. І ось тут я все зрозуміла. Це Мирослава все робила – вона посилала квіти, підкинула “сімейки”, зателефонувала чоловікові і сказала, що у мене коханець. Все робила, щоб нас розлучити.

В одній зі словесних перепалок Мирося мені зізналася, що завжди мені заздрила і що я “сіра миша”, що не заслужила такого чоловіка, як Валера. Тому він тепер її.

Як після такого вірити подругам? Як любити чоловіка, якщо він в такій ситуації тобі навіть не повірить?

В голові не вкладається…

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page