Я з багатодітної і дружної родини. У нас заведено проводити всі свята разом, великою компанією. Ми любимо ходити один до одного в гості без приводу і нерідко зідзвонюємося, щоб просто дізнатися, як справи. Ми у всьому підтримуємо одне одного, допомагаємо. Позичаємо гроші, якщо потрібно, або робимо невеликі подарунки. Безумовно, це величезний плюс великої родини. Адже в нашому сучасному світі, а тим більше у великих містах, це велика рідкість – такі дружні багатодітні родини! Але я зрозуміла, що тут є і негативна сторона, і дала мені це зрозуміти рідна сестра.
Одна з родичок, а якщо точніше, моя троюрідна сестра, яка молодша за мене на два роки, завжди мені заздрила. Це було дуже видно: при спілкуванні вона завжди намагалася знецінити всі мої досягнення. Я помітила це ще з дитинства. Вона спочатку дізнавалася про те, що мені купили, потім це критикувала і робила вигляд, що їй це не подобається. Потім бігла до своїх батьків і просила купити їй точно таку ж річ або щось краще.
На дитячі пустощі я, звичайно, не ображалася. Однак пройшло вже багато років, а вона досі так і не змінилася. Швидше навіть навпаки, стала ще більш заздрісною. Я в дуже теплих відносинах з її мамою, тому часто зустрічаюся з цією сестрою на сімейних святах. Кожного разу я після спілкування з нею відчуваю себе повністю спустошеною і пригніченою. Таке відчуття, ніби вона діє на мене, як енергетичний вампір.
Справа в тому, що звичка знецінювати всі мої досягнення у неї не тільки залишилася, а ще й посилилася!
Зараз вона при зустрічі одразу починає атакувати мене розпитуваннями, запитаннями, а потім цокає язиком і виносить свій негативний вердикт з приводу того, що я їй розповіла. А от розповідати про себе вона зовсім не любить. Всю свою критику говорить нібито жартома і «бажаючи мені добра». А іноді ще й намагається виставити мене на посміховисько серед родичів.
У мене таке відчуття, ніби вона може зіпсувати своєю присутністю будь-яку подію в моєму житті. Навіть найкращу! Сама ж з себе вона нічого не представляє. Сестра в розлученні, сама виховує дочку. Освіти нормальної так і не отримала, працює продавщицею.
Я пробувала не спілкуватися з нею, відповідати питанням на питання і грубити. Але вона все одно наполягає на своєму і не заспокоюється, поки не отримує від мене відповіді. Повністю уникнути її компанії я не можу, тому що тоді доведеться перервати спілкування з половиною своєї сім’ї. Не можу ж я ігнорувати родинні заходи, зустрічі, та і всіх інших я завжди рада бачати, не позбавляти ж себе спілкування з близькими через неї! Але, чесно, просто не знаю, як навчитися від неї захищатися, від її нападок, які мене емоційно виснажують.
Можливо, хтось із вас теж стикався з чимось подібним, тоді поділіться, будь ласка, досвідом, буду вдячна.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
