Я вважаю, що треба жити для дітей і онуків. Так мене й чоловіка виховали, так навчили батьки. Та й для кого ще, як не для них? Адже діти й онуки, родина – це сенс життя, вони наше продовження.
У нас дочка і син, в обох вже свої сім’ї. Син за кордоном, а донечка з родиною в нашому ж місті.
Мене від самого початку обурює поведінка наших сватів.
Ми – все для дітей і онуків. З покупкою і ремонтом квартири допомогли, не вимагаючи повернути гроші.
Завжди дорогі подарунки онукам на свята даруємо. Зараз відкладаємо, щоб додати їм на машину.
А свати дарують дочці на день народження букет квітів й шоколадку, а своєму синові й онукам – тортики. Приходять і сідають з цим за стіл. Ні іграшки, ні одежини! І дуже нормально себе почувають! Зате відпочивати їздять, в ресторани й басейн ходять. Хоч би трохи совість мали!
Якось сказала свою думку свасі, а вона мені:
– Знаєте, вони вже дорослі, працюють, з руками-ногами. Ми виростили дітей не для того, щоб потім до віку їх утримувати. У нас з чоловіком зараз якраз час пожити для себе. Якщо вам не подобається – ваша справа. Ви допомагаєте їм з власної волі, ніхто вас не силує і ви також при бажанні можете цього не робити.
Більше я цю тему з нею не підіймала. Нехай таке відношення до власних сина, невістки й онуків буде на їхній совісті. Прийде їхня старість – і діти, думаю, їм це пригадають.
А для нас з чоловіком весь сенс нашого життя – в дітях і онуках, і я впевнена, що це правильно.
Олена К.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
