Ми всі сиділи за столом, та в один момент, ніби на зло, з іншої кімнати почувся плач дитини. А ми так хотіли приховати з мамою на деякий час моє “минуле”. Прийшлось розказати правду. – Що це, Марійко? Ти мене підставити вирішила? Не для того я сина ростила, щоб він чужих дітей няньчив. Йому лише 23. – Коли за порогом зникли їх силуети, я розридалась мов дитина. – Чим же ми так завинили перед Всевишнім?
Любі було 17 років, коли вона зустріла 22-річного Дмитра. Це була перша любов Люби. Метелики в животі, любовні смс-ки, вечірні прогулянки і поцілунки під повним місяцем. Для Діми Люба не була першою. Просто сподобалася йому весела, безтурботна дівчина, ось і вирішив час з нею проводити.
І не дивно, що проводив Діма з нею час не тільки розповідаючи вірші про кохання, але і дозволяючи собі щось більше. А тому логічним завершенням їх відносин стала звістка про те, що Люба при надії. Дмитро, дізнався новину, втік. Люба залишилася одна зі своєю “проблемою”. Благо, мама поставилась до цієї ситуації з розумінням, дочку не лаяла, хоча і говорила, що треба було думати головою, а не одним місцем. Ну то таке, сказала, щоб не сумувала дочка Люба, виховають удвох.
Час минав, маленькому Любомиру було вже 3 роки, а Любі 20. Інші дівчатка вчилися в університетах, зустрічалися з хлопцями, мріяли про майбутнє. Ну а Люба працювала продавчинею в місцевому магазині, поралася з Любчиком постійно. Їй теж хотілося, щоб її хтось любив. Був в магазині постійний клієнт Роман, Люба йому подобалася. Почали зустрічатися. Так як виявилося згодом, зустрічався Романом з нею тільки заради своїх бажань. Дізнавшись, що у Люби є дитина, пропав так само, як і Діма. І знову Люба залишилася одна.
Одного разу прийшла додому і розплакалася. Стала мама питати, в чому справа. Ось Люба і розповіла їй про свою самотність і тому, що хоче мати сім’ю і щоб любили її. Мама погладила дочку по голові і сказала, що познайомить з сином своєї колеги по роботі. Хлопець хороший, та й мати його хороша людина, але тільки про Любомира нічого говорити не будуть спочатку.
Запросила мати Люби колегу з сином додому, Люба в новій сукні, стіл накрили. Сподобалася Люба хлопцеві, та й колезі на кшталт. Та тільки з іншої кімнати Любчик заплакав. Стали питати, хто це. Довелося зізнатися, що син є у Люби. Обличчя колеги змінилося і вона видала як на духу.
-Ну ти і придумала, Марійко! Хотіла підставити мене. Навіщо моєму синові, якому 23 роки, дівка з таким “приданим”. Не для такої я свого Ростислава ростила. Збирайся, синку, ми додому! – вигукнула колега і їх з сином силуети зникли за дверима. Ну а Люба знову стала плакати. Адже в чому винна її дитина? У чому її вина, що вона будучи дівчиною, полюбила так сильно?
Гуляла якось Люба в парку з сином, підійшов до неї хлопець познайомиться, Степан по імені. Взяв Люби телефон, сказав, що подобатися вона йому дуже і що син не перешкода. Стали зустрічатися. У Степана свій бізнес, квартира. Чудовий кандидат в чоловіки, та й син не буде ні в чому мати потребу. Наобіцяв Степан Любі в сім мішків гречаної вовни. Але тільки додому до себе ніколи не запрошував. Якось вирішила Люба зробити сюрприз з Любомиром, прийти додому до Степана. Прийшла, а двері дівчина відкрила з дитиною на руках. Дружиною Степана виявилася.
Не потрібна була Люба і Степану для серйозних стосунків. Вже ні сльози, ні розмови з мамою не допомагали Любі, настільки їй важко і прикро було. Якось увечері пішла в парк з Любчиком. Сіла плакати на лавці. А потім думка в голові спливла, що якби не Любчик, не було б такого життя у неї. Поки син дивився в іншу сторону, Люба зникла за кущами і побігла додому, залишила сина одного, кинула. Думала, хтось знайде і стане йому родиною, а сама влаштує особисте життя.
Та тільки плач Любчика почула жінка, яка йшла з роботи. Взяла дитину, подзвонила в поліцію. Любу довго не шукали, знайшли швидко. У підсумку – закрили на пару років і позбавили материнських прав в 21 рік. Любчика здали в дім маляти.
Зараз дівчина шкодує про свій вчинок, але пізно. Але чи шкодує про свій вчинок Дмитро, який споганив життя і синові, і молодій дівчині?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
