Ми вже мали на перший внесок іпотеки, як втрутилася свекруха. – Мені ця трикімнатна дорого обходиться. Забирайте її собі, а мені купіть однокімнатну. – Пропозиція нас зацікавила, ось ми й погодилися. Але тепер, коли все готово і зроблений ремонт, ми дізнаємось, що Ольга Степанівна її віддає дочці, бо Мирося одна з дитиною на руках залишилася. П’ять років ми економили для того, щоб і надалі зі свекрухою під одним дахом жити.
Квартиру, на яку ми п’ять років збирали з чоловіком економлячи на всьому, свекруха віддала своїй дочці.
– Ну не лишу я дочку напризволяще. А ми тут всі разом поживемо. Не погано ж виходило усі ці роки. Як-не-як, а я вам підмога, і з дітьми позаймаюся і їсти коли треба приготую.
Ось так і живемо.
Після весілля ми пішли з Антоном жити до його мами.
Я була вже при надії, а офіс Антона знаходився навпроти будинку.
Шукати в цьому ж районі квартиру було якось не логічно, та й хотіли ми збирати на власне жило, а з нашими цінами на нерухомість сильно не розженешся.
Свекруха моя розлучена з чоловіком, а квартира трикімнатна.
Ми не сильно прошені, тому погодилися на таку пропозицію.
Ольга Степанівна людина не погана, тому я була впевнена, що ми знайдемо спільну мову.
Коли на світ з’явилася наша дочка, вона мені багато допомагала. Я за це їй дуже вдячна. Ми не сперечалися, а завжди спільно за круглим столом вирішували всі питання.
Все змінилося, коли через три роки я дізналася, що чекаю ще одну дитину, а як згодом вияснилося, це двійня.
Ми з Антоном сіли до серйозної розмови. Я стала наполягати, щоб ми вже купили своє житло. До того ж, гроші на перший внесок в нас були.
Ми почали з Антоном шукати варіанти, як втрутилася Ольга Степанівна.
– Ви тут звикли і друзів маєте по сусідству і кумів. Залишайтесь в цій трикімнатній, мені і так дорого за комунальні платити, а мені візьміть десь невеличку однокімнатну квартиру і я сама переїду.
Ми подумавши погодилися з Ольгою Степанівною.
За свої гроші ми і за двадцять років трикімнатну б не купили, а тут така нагода нарешті жити лише своєю сім’єю. Ми знайшли хороший варіант, підключились і мої батьки, тому ми мало що взяли позики в банку.
Але потрібно було робити ремонт.
І ось власне в цей момент з’являється “причина”, чому свекруха досі живе з нами.
Нас свекруха прописала в своїй квартирі, в свою, нову, вона ні з того ні з сього “дарує” – дочці!
Квартиру, на яку ми збирали довго гроші, ще й додали мої батьки, яку ми обміняли на трикімнатну, і ось вона тепер Миросі.
Річ в тім, що декілька місяців перед покупкою житла Мирося розлучилася з чоловіком.
Вони жили з його батьками. Сестра Антона забрала сина і переїхала на орендовану, але почувши, що мама власниця шикарної квартири і вже з ремонтом, почала нити, щоб мама подарувала цю квартиру їй.
– Діточки, а як я мала вчинити? Ви всі мої діти. Нам ж тут добре живеться. А в тебе, Лесю, скоро малятка народяться, хто тобі поможе, як не я? Та то так сам Бог велів, щоб ми залишилися тут жити всім разом.
Ось так ми купили з чоловіком квартиру і продовжуємо жити зі свекрухою під одним дахом.
Антон каже, що мама права, так легше. Але я хочу бути господинею в своєму домі. Добра свекруха це добре, але молода сім’я повинна жити окремо.
Мабуть, будемо збирати з чоловіком на ще одну квартиру, але вже на допомогу батьків я не розраховую. Раз вони вже в нас “вклалися”…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“