Ми з Богданом живемо разом уже більше трьох років, і нарешті він зважився зробити мені пропозицію! Усі родичі дуже раді за нас. Єдиний, хто й досі ігнорує цю подію, – моя майбутня свекруха Антоніна Іванівна, і мене це дуже засмучує.
Щиро не розумію, в чому річ! Адже до цього наші взаємини з нею були досить теплими. Весь цей час ми жили під одним дахом і жодного конфлікту, а тут свекруху начебто підмінили.
А все почалося з того дня, як ми подали заяву на розпис перед Різдвом. Я знала, що моя майбутня свекруха – жінка досить педантична, і не чекала від неї надто бурхливої реакції. Але про те, що Антоніна Іванівна просто вдасть, ніби нічого не відбувається і навіть не скаже коротке “Вітаю”, я і подумати не могла.
Мене дуже зачіпає така її поведінка. Так чи інакше, а жити із сім’єю чоловіка доведеться ще близько року після весілля, щоб можна було оформити іпотеку на наш власний будинок. І мені б зовсім не хотілося весь цей час перебувати у напруженій обстановці!
Але як налагодити стосунки зі свекрухою, яка вдає, ніби мене не існує, я не розумію. А це треба зробити неодмінно – адже я назавжди стаю частиною цієї родини, зокрема, її близькою родичкою.
Дуже розраховую почути тут мудрі життєві поради від старших жінок.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
Недавні записи
- Я як дізналася, що той, ніби як зять, перетягнув мою сусідку Марту і її дочку в своє “коло”, ледь зі стільця не впала. Це ж як таке може бути, вони ж хрещені в нашій церкві? В мене ще було бажання Марті очі відкрити на того Марка в перші дні знайомства з Анною, але думаю, чого буду пхатися в чужу сім’ю. Тепер про це дуже шкодую. Можна ж було їх від цього вберегти. А тепер, хто його знає, чим все закінчиться
- За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно
- Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя