Ми з чоловіком давно переїхали до Німеччини, живемо поблизу Візбадена вже 20 років. У рідному райцентрі на Полтавщині у мене залишилася сестра. Вона заміжня, є дочка, а у чоловіка Марини ще є дочка від першого шлюбу.
Живе родина сестри досить бідно, хорошої роботи в місті немає. Із сестрою ми завжди дружили, тож допомагаю їй. Подарунки на свята надсилаю всій родині, гроші по можливості перераховую.
Торік дізналася, що старшій дівчинці нічого не дістається із того, що я пересилаю. Просто на фотографіях в соцмережах побачила молодшу племінницю в одязі, який я надсилала для старшої.
Сестра, коли я в неї про це запитала, навіть заперечувати нічого не стала, просто заявила, що її падчерка нам не рідна, і я не повинна на неї витрачатися.
З того часу те, що належало старшій, посилала особисто їй, Улянці. Точніше на її хлопця, а вони там казали, що це він подарував.
І якимось чином це випливло, дізналася Марина. Чи то підслухала сестра, чи молоді самі проговорилися. Але тепер я для Марини ворог, адже я “обділяю рідну племінницю заради чужої дівки”.
Ось і маємо тепер конфлікт ще й між собою, я й Марина. Даремно я взагалі намагалася щось гарне зробити, не вдячна це справа. Всім миру й добра!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
