Ми з чоловіком дуже хотіли третю дитину. Можливо, в силу віку у нас ніяк не виходило, на той момент нам вже було по 40 років. Ми вирішили, що усиновимо дитину з дитячого будинку.
Коли ми прийшли і вперше побачили Сергія, то я просто потонула в його бездонних блакитних очах. На той момент йому було всього 3 рочки. І так Сергійка ми взяли додому.
Перші півроку Сергій звикав до нашої сім’ї. Діти наші вже були дорослі. Вони з розумінням поставилися до нашого рішення, тому приділяли якомога більше уваги їх новоспеченому братику.
Весь цей час Сергій був замкнутий, то ховався, то не хотів розмовляти. Ми зверталися до всіляких фахівцям, щоб вони допомогли нам адаптувати дитину.
Згодом Сергій звик, але стали з’являтися нові проблеми. У дитячому садку сильно ображав дітей, до такої міри, що за рік ми змінили 4 саду. Я звільнилася з роботи і стала сидіти з Сергієм вдома.
З віком стала проявлятися дика агресія у всьому. Я намагалася допомогти Сергію, возила до фахівців, щоб вони знову нам допомогли, але ставало тільки гірше.
Коли Сергій пішов в школу, почалися серйозніші проблеми і як виявилося, це були ще квіточки. Бійки, злодійство, прогули це були такі дрібниці.
Мій чоловік втомився від постійних проблем і скандалів, і просто пішов. Мої рідні діти на той час уже закінчили інститут і роз’їхалися хто-куди. Я з Сергієм залишилася одна.
У 9 класі почався алкоголь, його поведінка ставала ще гіршою.
Створити нові відносини я так і не змогла, адже цілком я була занурена рішенням проблем мого прийомного сина.
Зараз мені вже за 60, Серійко в тюрмі, живу одна, без сім’ї. За ці роки я так втомилася, що більше не відчуваю радості і щастя. Сергій геть зламав моє життя!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
