Ми з чоловіком хотіли в новобудові купляти квартиру, але так вийшло, що підвернувся хороший варіант в старому будинку. Я раділа, як немовля, адже стільки років перебивалися по орендованих. Того ранку я готувала на кухні сніданок. Неочікувано в двері подзвонили. Я здивувалася, адже нікого ще тут не знаємо. – Доброго дня! А Ольгу Петрівну можу побачити? – Мені жаль, але вона продала нам свою квартиру і з’їхала.
У нас розлучаються сусіди по сходовому майданчику. Звідки я знаю? Та тому що вони без нашої згоди зробили нас учасниками свого розлучення.
Ми порівняно недавно переїхали в нову квартиру і з сусідами знайомитися не стали. Вони з нами самі знайомляться. А тут стукіт у двері з ранку по раніше, дивлюся у вічко – сусідка.
Ми з ними межуємо двері в двері. Бачила її пару раз з чоловіком, красива, молода дівчина. Завжди при параді, хороший парфум, зачіска. На вигляд років 30-35.
Чоловік теж статний. Словом, пара красива.
– Доброго дня! А Ольгу Петрівну можу побачити?
– Мені жаль, але вона продала нам свою квартиру і з’їхала.
– Та ви що! А я думала ви у неї орендуєте!
– На жаль, ні.
Стою, чекаю коли та піде до себе в квартиру, а вона стоїть. Дивиться на мене, пильно так. Вивчає.
Пауза затягувалася, я напружилася. Нарешті, ситуація стала зовсім незграбною і я натякнула щось про те, що пора мені і почала тихенько двері тягнути на себе.
Карина, так її звали, двері зупинила і змовницьким тоном попросила дозволу увійти. Нічого не вдієш, пустила.
– Розумієте, у мене така проблема… Особистого характеру. Я хочу попросити вашої допомоги.
І тільки тут я помітила, що в руках у моєї ранкової гості, величезний пакет.
– Чи не могли б ви залишити ці речі у себе? Розумієте, ми з Вадимом розлучаємося. А він у мене дивакуватий. Як тільки мова зайшла за розлучення, він почав ділити все, що є в квартирі. Навіть мої особисті речі! Навіщо йому моя косметика і одяг? Каже продасть. Ага. Я тут зібрала деякі свої пожитки, не хочу я з ним колготки ділити.
Я стояла мов вкопана.
Ні, ну розлучення справа житейська, нічого не звичайного. Але брати на зберігання чужі речі? Воно мені треба? Погоджуся, а потім господиня не дорахується якихось сережок або каблучки з діамантом. Про це я їй і сказала.
– Не турбуйтесь! Я склала опис речей, ми зараз з вами все звіримо і підпишемо договір про зберігання.
Ага! Розбіглася! Ну, тітка явно підійшла до питання з усією серйозністю! Мабуть юрист за освітою. Але мене це не тішило. Я побажала сусідці доброго дня і ввічливо відмовилася, під приводом майбутнього ремонту.
Карина пішла, а я залишилася в легкому здивуванні. Який же чудовий будинок і сусіди мені дісталися! Може варто задуматися про переїзд, а то скоро на нас не тільки поліцію викличуть, а й до суду потягнуть. Всім хороших сусідів!
А що б ви зробили на моєму місці?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
