Ми з чоловіком і шестирічною донечкою живемо не багато, бо платимо іпотеку. Зате переїхали два роки тому у нову квартиру у гарному районі.
Батьки Марка досить заможні, а мої з села, але ні ті, ні ті нам особливо не допомагають, бо в обох родинах є ще молодші за нас діти-студенти.
Мої 30 років хотіли спочатку взагалі не відзначати, але потім зрозуміли, що не вийде: рідні все рівно будуть вітати, перед ними щось прийдеться ставити на стіл. Тому все ж вирішили скромно святкувати в кафе, запросили найближчих, тобто рідню.
Якось, приблизно за місяць до мого дня народження, у нас у гостях була Маркова мама, Яна Тимофіївна. Я зварили каву в турці, бо ми всі кавомани, і коли всі вже сиділи і пили каву з тортиком, ми з чоловіком обмовилися, що плануємо взяти недорогу кавову машину, бо варити щоразу на плиті не дуже зручно, особливо вранці, коли на роботу поспішаємо, або коли друзі приходять і треба 4-5 філіжанок готувати, а у нас турка на дві порції. Тому доводиться готувати у кілька прийомів.
– Навіщо вам кавоварка, не купуйте, у вас є, куди гроші дівати, – сказала тоді свекруха. – У турці кава смачніша все ж таки, справжніша.
Ми ще потім з Марком перемовилися ввечері, що, мабуть, Яна Тимофіївна це не просто так сказала – не поспішати з покупкою. І, можливо, що саме кавову машинку свекри запланувати подарувати мені на ювілей. Отже ми вирішили почекати, хоча, в принципі, ні на що не розраховували.
І таки на свято, яке відбулося у затишному ресторанчику, мама Марка подарувала мені від них з чоловіком велику коробку, загорнуту у гарний папір. Звичайно, там я її відкривати не стала.
Мої батьки, як і більшість гостей, подарували гроші, а презент свекрів я розгорнула наступного ранку вдома. З яким же радісним передчуттям я розривала обгортковий папір!
У коробці, компактно складена, лежала шуба Яни Тимофіївни, яку я востаннє на ній бачила років зо три тому. Ні, шуба, хоч і далеко не нова, але у гарному стані і, напевне, вона колись була дорога і гарно виглядала на 45-річній жінці. Потім фасон вийшов з моди, до того ж, вона досить важка, і свекруха перестала її носити.
А я, до слова, шуби взагалі не ношу і не люблю їх. Ну ось така нерозумна, мені у молодіжних куртках і пуховичках поки що зручно і комфортно. Я ніколи – від слова «НІКОЛИ»! – не натякала ні чоловіку, ні тим паче його мамі, що мені хочеться шубу. Та і якби навіть хотіла, то точно вже не такого фасону і не зі свекрушиного плеча. Але поки що я не хочу! Тим більше, у подарунок набридлу Яні Тимофіївні одежину.
Я у сльозах пояснила все це Марку, він мене зрозумів, хоч і сказав, що я через дрібниці переймаюся, що його мама не хотіла мене образити.
Увечері мені зателефонувала сама її величність Яна Тимофіївна:
– Ну як тобі? Підійшла? Я подумала, що ви ж ще іпотеку платите, з грошима не густо, а ти все в куртках бігаєш, не солідно!
Я сухо подякувала без всіляких інших коментарів і перевела тему на щось інше, щоб не нагрубити або не розплакатися.
Марк запропонував продати шубу на якомусь сайті, а гроші витратити, як мені захочеться.
Але у мене в голові визрів інший план, про який я не сказала навіть чоловіку. Я купила нам чудову кавомашину з подарованих ріднею грошей, а шубу запакувала охайно назад, лишилося тільки перепакувати її зверху у новий обгортковий папір.
Через півтора місяці у Яни Тимофіївні день народження, і подарунок у мене вже готовий. Не знаю, що після цього буде, але рішення я не зміню. Свекруху чекає чудовий подарунок, на який мені навіть не доведеться витрачатися: чудова, правда, трохи не нова шуба, яка ідеально по ній сяде!
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
